ссылка на стр. Паралімпійський рух в Україні   ссылка на стр. Дефлимпийский спорт
Головне меню
Головна
Паралімпіада2018
Новини
Відеоновини
Події
Статті
Пошук
Посилання
Контакти
Відеогалерея
Фотогалерея
Спорт інвалідів України
Паралімпійський
Дефлімпійський
Факти з історії спорту
Наші спортивні об'єкти
Національний центр
Західний центр
Тендери
Законодавство
Законодавчі акти
Пошук
Календар новин
Липень ( 2018 ) :
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
<< Поперед. Наступ.>>
До нас завітали

free counters

Live Traffic Feed
Люда Павленко Надіслати електронною поштою
08.11.2008

БРОНЗА ХАРКІВ’ЯНКИ

Стрімкий злет Людмили Павленко приніс нашій команді почесну бронзу

Ця Люда Павленко не перестає дивувати нас, приносячи сюрприз за сюрпризом. А саме головне – що всі вони паралімпійські медалі певного ґатунку.
Сьогоднішня гонка для нашої харків'янки просто не зовсім вдалась. На початку мало хто вірив, що Люда зможе прорватись до подруг-суперниць Юрловської та Трифонової. А Люда змогла. Найшла в собі стільки сили, що буквально перед самим фінішем розштовхала всіх "неугодных" їй лижниць і просто злетіла на останню третю сходинку, яку ще ніхто крім неї не зайняв.
Ось так і трапилось, що тріо україночок другий раз завоювало Туринську вершину зі скромною назвою п’єдестал слави. Відбулась невелика рокіровка за місцями, але Юрковська, як і раніш, залишилась першою.
Дуже добре, що весняне сонце нарешті милостиво зглянулось до всіх учасників змагань.   Гарна погода надає змаганням святковий настрій. Так само як і музика, що весь день сьогодні літала над стадіоном, а "гарячі" італійські вболівальники просто викручували різноманітні па. Ось це і є свято великого спорту.
Звичайно, Люді Павленко було дуже приємно під такий сонячно-музичний акомпанемент вибороти ще одну туринську медаль. Буде чим похвалитись в першій столиці України.
А на Батьківщині, між іншим, холоднувато. Сніжно і навіть обіцяють морози. Тому підставляйте лиця сонцю і радійте. Вірним є і наступне – коли ви всі повернетесь на Батьківщину, вас зігріють сонячні усмішки ваших прихильників і вболівальників. І від цього буде світло на душі і тепло.
Ну а поки-що треба протриматись. Треба вистояти. Треба максимально сконцентруватись на кожному своєму виході на стартову позицію. Це так важливо...
І чи варто нам нагадувати про це? Ні. Але так хочеться, щоб у всіх були нагороди, маленькі зірочки. Кожна з них – красива і світиться своїм вогнем. Ви – наші українські зірочки та зірки.

Ваші імена вже вивчили всі ті, хто раніше так мало знав про паралімпійський спорт. Ми – за ваше яскраве світло. За ваш бринливий сміх. За талант та мужність.
Нас мало, але ми - з України. І ми впевнені, що саме це повинно стати самим головним лейтмотивом всіх ваших виступів.
Україна – Батьківщина сильних людей. 
Хто не вірить – нехай приходить на стадіон.

 

ЦЯ ПРЕКРАСНА ЖІНОЧА НАЇВНІСТЬ...

   У колекції Людмили Павленко з’явилася ще й бронзова медаль

Кожен чоловік знає, що жінки люблять „вухами“, довірливі, а тому - виграють. У прямому й переносному сенсі цього слова.
Варто було Міністру України у справах сім’ї молоді та спорту Юрію Павленку зробити заяву, що він буде вболівати за Людмилу Павленко, - і вже наша харків’янка без медалей не фінішує. То їй срібну медаль подай, то „бронзу“ піднесіть на п’єдестал. Та ще не аби як, а з букетиком квіточок. Люда - дівчина примхлива. Без квітів на медаль не згодна. Але це вона так каже, а потім самостійно, без запрошення, стає там, де їй стояти потрібно, і вичікує собі. Ну, пани з Міжнародного Паралімпійського комітету, не баріться. Чи довго мені тут на вас чекати?
І має ж таки рацію Люда. Чотири роки мріялося про той день, коли вийдеш на п’єдестал, і телекамери усіх країн будуть показувати тебе „крупним“ планом, на твою честь попливе італійським небом сонячний прапор рідної держави, а над стадіоном пролунає мелодійний український гімн. Це твоя „золота“ подруга Олена Юрковська постаралася, щоб тобі на п’єдесталі не було самотньо. Компанію склала. Жаль, Світлани Трифонової поруч немає. Але обов’язково ще буде. 
Тріо україночок на п’єдесталі виглядало просто блискуче! Але все ще попереду. Є ще день вихідний. Відпочинок. Переосмислення пережитого. А там знову у бій. Чого ж чекати? Відпочивати „по-дорослому“ будемо вдома. Хто у Ковелі, як Юля Батенкова,  хто у Сумах, як Віталій Лук’яненко, а хто, як Юрій Костюк, відпочинок присвятить навчанню.
Сьогодні поберегли сили Олег Мунц та Ірина Кириченко. Готуються. Так і повинно бути. Кожен старт українців має бути призовим. А якщо  італійці нас запитають: „Що ви тут робите?"  „Медалі збираємо“ -  відповімо. Їм зразу стане зрозуміло, чому ми до Турину приїхали. А те, що, як ми пересвідчилися, вони наше сало дуже полюбляють, не допоможе Україну випередити.

 

СРІБЛО ЛЮДИ ПАВЛЕНКО

Люда Павленко щиро посміхалась – вона виграла срібло

Людмила просто сама не вірить в те, що їй вдалося "схопити за хвіст" птицю щастя.
- Я була дуже спокійна та впевнена, - говорить Людмила, - ніякого хвилювання і "мандражу", всю дистанцію пройшла рівно. Грубих помилок не було – звідси і результат.
Потім, після фінішу, вона багато сміялась і світилась радістю. Збулась її давня мрія – вона стала лауреатом ІХ Паралімпійських ігор, а значить, зможе змінити свою маленьку кімнатку в сімейному гуртожитку на свою власну квартиру, в якій можна буде жити та відпочивати. Якщо вона раніше завжди мріяла про збори та змагання аби тільки виїхати з Харкова через несприятливі умови життя, то зараз її мрії підсилились відчуттям перемоги та вірою у себе.
Коли Люда Павленко стартувала, то попереду неї була лише Олена Юрковська. Людмила старалась напротязі всієї дистанції не відставати від лідера української збірної. І їй це вдалося. 
Влучна стрільба, високий темп, вірний розподіл сил на дистанції, і в нагороду – срібна медаль. 
Хочеться, щоб вона не  зупинялась на досягнутому результаті, а продовжувала нарощувати темп. 
Сьогодні, коли збірні команди України та Росії по праву розділяють перші місця у загальнокомандному заліку, від успіху кожного спортсмена залежить багато... І вона це прекрасно розуміє.
Для тих, хто знає Люду, мало сказати, що вона – дуже тонка натура, котра дуже любить музику та вірші. Вона сама прагне перекладати на папір емоції римованих почуттів.
- Сьогодні мені двічі заважали різкі пориви вітру, особливо на початку змагань. Але я "заразилась" бацилою перемог і прикладу всіх зусиль для того, щоб завтра виступити ще краще - мені дуже цього хочеться.
Нехай так воно і буде. Нехай будуть щасливі очі наших україночок, нехай вони нам дарують свої усмішки та поцілунки, а ми готові відчайдушно плескати в долоні, кричати і "боліти" за них.
Медаль кожного спортсмена і спортсменки – наша спільна українська медаль.    Саме тут, у Турині, немає слабких суперників, а значить, будь-який успіх  - подвиг.
Сьогодні Люда Павленко завоювала срібло. Це – здорово! Але хто сказав, що золото Паралімпіади їй не до лиця?..
Старайся, Людочко! Ми в тебе віримо!

11 березня 2006 року

 
< Попередня   Наступна >