ссылка на стр. Паралімпійський рух в Україні   ссылка на стр. Дефлимпийский спорт
³
䳿
³
'

free counters

Live Traffic Feed
.: , :
- Ѳ   
28.11.2011

yuviley5_20111120_1235579035_320x200.jpgНещодавно виповнилось 10 років від дня заснування Всеукраїнського громадського соціально-політичного об’єднання  «Національна Асамблея інвалідів України», повноправним членом якої є Національний комітет спорту інвалідів… Сьогодні Національну Асамблею інвалідів України, до складу якої наразі входить 22 всеукраїнських і 68 регіональних громадських організацій, що опікуються  проблемами близько 2 млн. громадян з інвалідністю, визнано соціальним партнером держави щодо формування політики у сфері соціального захисту інвалідів та забезпечення їх прав, здійснення експертної оцінки та моніторингу національного законодавства (зокрема в Указах Президента, Постановах та Розпорядженнях Уряду). Більше 150 законодавчих актів, нормативних документів тощо було прийнято українською державою за ініціативи НАІУ впродовж першого ювілейного десятиліття її діяльності. Про шлях у 10 років розповідає голова Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, голова НАІУ Валерій Сушкевич.

 

 

yuviley9_20111120_1803247172.jpgУсі ці 10 років були незвичними і досить непростими, вони показали, що можуть в українській незалежній державі представники громадських організацій інвалідів – люди, які не мають ніг, які пересуваються у візках і на протезах, люди, які котрі не бачать, не чують, люди, котрі мають важкі ураження здоров’я (такі, коли людина практично не може бути в цьому суспільстві здорових людей) об’єднані в одну потужну Всеукраїнську громадську соціально-політичну організацію Національну Асамблею інвалідів України! Дуже хотів би, що все, що нам вдалось зробити і що плануємо й зможемо, ми сьогодні усвідомили остаточно, аби успішно працювати наступні роки,й не один десяток років!

 

Хотів би згадати кілька років, що передували заснуванню Національної Асамблеї інвалідів України. Чомусь саме тепер згадується 1990 рік, коли я, зовсім молодий депутат Дніпропетровської обласної ради, який ще пересувався на милицях, прийшов до Верховної Ради разом з незрячим керівником однієї організації інвалідів… Уявіть собі ситуацію – ми обидва з важкими ураженнями здоров’я прийшли тоді вже до пострадянської влади, (підкреслюю – пострадянської!) щоб дати усвідомлення проблем людей, які обмежені в своїх правах тотально. Зазначу, що таке усвідомлення було, на наш погляд, практично неможливим … Водночас, нагадаю, що це були роки, коли влада і громадяни ще мали якісь канали комунікації. Тоді влада відчувала, що потрібно дослухатись до народу. Першим представником української влади, який тоді почув нас, був Леонід Макарович Кравчук. Втім, усе по черзі…

 

Громадські організації вже тоді, з перших паростків незалежності України та, як не парадоксально, справжнього спалаху розвитку громадянського суспільства, опрацювали законодавчі пропозиції щодо дотримання прав українських громадян з інвалідністю – «Закон України про основи соціальної захищеності інвалідів», який нас делегували презентувати українській владі... Ми прийшли не просто «побалакати». Тоді ми вважали, що цей документ – справжній законопроект… Він був недосконалим, написаний, м’яко кажучи, неграмотно з точки зору законотворчості, але там були прописані головні ідеї щодо прав на життя людей з інвалідністю поряд з іншими людьми: працювати, вчитися, вільно пересуватися на вулицях та у приміщеннях, одружуватись, народжувати дітей, бути нормальними членами цього пострадянського суспільства, цієї держави, яка заявила про свою незалежність…

 

yuviley10_20111120_1238177207.jpgНас зустрів охоронець. Сказав: «Ви хороші хлопці, гуляйте далі! Пришліть листа...» Ми розуміли, що таких листів було написано вже чимало,а нам хотілося досягти більшого. Я все-таки переконав охоронця доповісти про нашу незвичну делегацію… Тільки те, що ми не просили чогось для себе особисто, а хотіли сказати про права громадян з інвалідністю в нашій державі в цілому стало основним аргументом для охоронця. Він пішов і комусь щось сказав. Повернувся і каже: «Леонід Макарович Вас запрошує….» Ми не могли повірити!.. Ми просто бігли по цьому коридору, по якому я зараз проходжу тисячі разів.. Відкрився кабінет, і ми зайшли до Кравчука. Надзвичайно хвилюючись я доповідав законопроект…Зрозуміло було, що за 40 хвилин не можливо доповісти про все, що хотілось би докорінно змінити в державі по відношенню до громадян, які мають інвалідність. Кравчук нас вислухав і дав доручення всі наші напрацювання передати на розгляд до Комітету справах інвалідів. Знаєте, тут справжня іронія долі – подумайте, багато-багато років тому, у 90-му році я прийшов до Голови Верховної Ради України - найвищого на той час високопосадовця в нашій країні - і доповідав законопроект щодо людей з інвалідністю, яким я зараз керуюсь у своїй роботі будучи головою Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів… Комітету, якому тоді Леонід Макарович доручив доопрацьовувати наші законотворчі пропозиції… Хочу усім нагадати, що перший Закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» не підписаний жодним Президентом України – він підписаний Головою Верховної Ради України Леонідом Макаровичем Кравчуком. У березні 1991 року, після доопрацювання у профільному комітеті він був прийнятий Верховною Радою України – базовий, головний наш закон, який ми потім ще тисячу разів вдосконалювали і який сьогодні працює. Але саме тоді, на зорі незалежної України, вперше законодавством було гарантовано людям з інвалідністю рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі у всіх сферах життя суспільства; визначено інвалідність – як міру втрати здоров’я, а не працездатності.

 

Пройшло декілька років, майже ціле десятиріччя… Ми бачили й усвідомлювали, що владі важко вдосконалювати чинне законодавство по відношенню до людей з інвалідністю без координації з громадськими організаціями інвалідів, і ще важче, коли усі вони – розрізнені... На цьому етапі нашої діяльності по вдосконаленню чинного законодавства та впливу на місцеві та центральні органи української влади було важливо спільно – не розрізнено – координувати та спрямовувати наші зусилля. Ми розуміли, що для того, щоб досягти реальних результатів у сфері соціального захисту інвалідів та забезпечення рівних прав і можливостей в українському суспільстві, необхідні громадські об'єднання, які б скоординували зусилля і намагання різних громадських організацій. І у вересні 2001 року ми не тільки зробили спробу такого об’єднання – ми реалізували його на практиці, створивши особливу впливову організацію: 12 національних та 15 обласних громадських організацій інвалідів створили Всеукраїнське громадське соціально-політичне об’єднання «Національна Асамблея інвалідів України». Таким чином в Україні з’явилась потужна громадська організація інвалідів, здатна захистити права та інтереси усіх, без обмеження, категорій інвалідів України.

 

Асамблея об'єднала у своєму складі найчисельніші всеукраїнські та обласні громадські організації, які об'єднували різні категорії незахищених верств населення. А саме, людей з вадами зору, слуху, опорно-рухового апарату, з психічними розладами, онкоінвалідів, а також шахтарів-інвалідів, жінок з інвалідністю, інвалідів Великої Вітчизняної війни і Афганістану, учасників і постраждалих після аварії на ЧАЕС, спортсменів з інвалідністю, батьків, що виховують дітей-інвалідів та інші категорії громадян з інвалідністю.

 

Не думаю, що тоді хтось вірив, що таке об’єднання буде дієздатним. Але у листопаді 2001 року відбулась важлива зустріч – з Президентом України Леонідом Даниловичем Кучмою, що стало підтвердженням того, що з'явилась потужна громадська організація, здатна захистити інтереси всіх, хто увійшов до неї. По результатам зустрічі було досягнуто спеціального доручення Президента України щодо підготовки першої в Україні Державної доповіді «Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблем громадян з особливими потребами». Це був крок абсолютно новий, він по-іншому орієнтував владу: усвідомте, яке становище цих людей, а потім подумайте - що і як ви вирішуєте по відношенню до них.

 

yuviley2_20111120_1885126865.jpgТоді ж, у 2001 році, починаючи із першого року своєї діяльності, Асамблея ініціювала розробку Державної програми з безбар'єрності. Ми пішли далі – ми бачили, що в Європі робляться унікальні кроки: Європейський Союз та Європейський форум інвалідів оголосили 2003 рік роком людей з інвалідністю. З нагоди Європейського року людей з обмеженими фізичними можливостями Асамблея звернулася до Президента України з проханням підтримати проведення цього Року в Україні. 2 грудня 2002 року Президент України підписав Указ «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту інвалідів та проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю». Знаєте, для мене досить символічно, що починаючи з цього Указу, проект якого опрацьовувала наша Асамблея, жоден проект Указу Президента не був відпрацьований без участі Національної Асамблеї інвалідів України.

 

У 2002 році Національна Асамблея інвалідів України дебютувала і на міжнародній арені захисту прав людей з інвалідністю, ставши учасницею світового Конгресу людей з інвалідністю, що проводився в Японії і був організований Міжнародною організацією людей з інвалідністю. Саме там, в Японії, на Конгресі, куди мене делегувала Асамблея, ми хотіли добитись, щоб нас також чули і приймали як повноправного представника громади людей з інвалідністю України. На Конгресі було започатковано створення нового міжнародного правозахисного документу: Конвенції ООН щодо визнання прав інвалідів і забезпечення їх соціального статусу. До речі, тоді із 11 пропозицій, внесених нами, 3 були прийняті. Це не багато… Але, забігаючи наперед скажу, що в Конвенції ООН «Про права інвалідів», ратифікованої Україною в 2009 році, є ці 3 пропозиції Національної Асамблеї інвалідів України. Вони дещо відредаговані, але вони є! Я гордий це сказати усім сьогодні.

 

2003 рік – Рік людей з інвалідністю - став яскравим прикладом єдності та співпраці громадського руху інвалідів та владних структур. Вперше на Дні Уряду керівництво Парламенту надало трибуну для виступів представникам громадських організацій інвалідів. Таким чином відбулося визнання Верховною Радою України громадського руху інвалідів.

 

В грудні 2003 року відбулась знакова зустріч Прем'єр-міністра України Віктора Федоровича Януковича з представниками громадських організацій інвалідів – членів Національної Асамблеї. За результатами зустрічі було видано окреме доручення, одним із важливих пунктів якого було обов’язкове узгодження проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань соціального захисту інвалідів з Національною Асамблеєю інвалідів України, посилення співпраці місцевих державних адміністрацій з регіональними громадськими організаціями інвалідів. Здавалось би, нібито непримітний результат, але я його вважаю не просто знаковим, а ключовим в подальшій нашій діяльності та найважливішим надбанням нашої Асамблеї; це один із найбільших наших результатів, який ми змогли добитись як організація. Не скажу, що завжди влада погоджує з нами все, не скажу, що вона до всього дослухається, але динаміка цього процесу наявна. До речі, це доручення діє до сих пір і дає можливість опрацьовувати багато питань з точки зору впливу на державну політику по відношенню до інвалідів!..

 

Основною подією наступного, 2004 року, стало проведення у Верховній Раді України спеціальних Парламентських слухань 10 березня 2004 року, на яких було підведено підсумки Року людей з інвалідністю – 2003. Ми були в парламенті України, і нас – більшість!.. Ми не тільки висловлювали свою позицію, ми формували парламентський документ, який став основою для підготовки Указів Президента, Законів України тощо.

 

У 2004 році ми зробили ще один унікальний крок – ми зібрали молодь та дітей з інвалідністю на Форумі лідерів молодіжного громадського руху інвалідів. До цього ніколи на державному рівні про цю категорію громадян не згадувалось: молодь та діти з інвалідністю були поза зоною уваги високопосадовців. Підкреслю: ніколи в системі державної політики щодо інвалідів – не згадувалась молодь з інвалідністю, і в державній політиці щодо молоді – також не згадувалась молодь з інвалідністю. Головне, що відбулось на цьому форумі – відбулись особистості – лідери молодіжного руху інвалідів. Ті молоді люди, що брали участь у Першому форумі – сьогодні стали керівниками та лідерами громадських організацій інвалідів; радниками голів обласних та міських адміністрацій; депутатами обласних, міських та селищних рад; створили сім’ї, а дехто вже відчув на собі, що таке - батьківство… Так Асамблея народжувала і вирощувала лідерів громадського руху інвалідів. Наразі молодь з інвалідністю не тільки потребує рівних прав і можливостей, вона успішно, крок за кроком, реалізовує їх.

 

Тоді ж завершився період організаційного становлення НАІУ - від одноразових акцій, заходів ми перейшли до реалізації довгострокових проектів та програм, яких було чимало за ці роки…

 

yuviley8_20111120_1878982862.jpgНаступний, 2005 рік для Національної Асамблеї інвалідів України був багатим на співпрацю з владою та насичений важливими подіями. Адже саме у 2005-му Президент України Віктор Андрійович Ющенко підписав низку Указів, які стосувались створення безперешкодного середовища для людей з інвалідністю, державного регулювання у сфері працевлаштування інвалідів, забезпечення соціальної, медичної та трудової реабілітації людей з інвалідністю. У цьому році Верховною Радою України було прийнято Закон, я би сказала, доленосний для громадян з інвалідністю та їх сімей: «Про реабілітацію інвалідів в Україні». Саме цей Закон сформулював основні принципи державної політики у сфері реабілітації та законодавчо закріпив право кожного громадянина з інвалідністю на реабілітацію в залежності від індивідуальних потреб.

 

Найбільш неординарним документом Асамблеї у 2006 році стала - Постанова Центральної виборчої комісії, яка стосувалась вимоги створення фізичного доступу громадян з інвалідністю до приміщень виборчих комісій під час виборів народних депутатів України та приміщень для голосування. Хочу зауважити, що ніколи до прийняття цього документу ні влада, ані жодна з громадських організацій не виборювала виборчі права для українських громадян з інвалідністю.

 

А вже у 2007 році Національна Асамблея інвалідів України виступила ініціатором розробки Всеукраїнської програми щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення «Безбар'єрна Україна», яка була підтримана на державному рівні. Сьогодні увесь загал знає не менш унікальне утворення – комітети доступності, котрі успішно працюють у кожному обласному центрі України.

 

3 травня 2007 року, напередодні Європейського дня проти дискримінації людей з інвалідністю, Національна Асамблея інвалідів України презентувала новий міжнародний документ, який направлений на захист людей з обмеженими фізичними можливостями – Конвенцію по права інвалідів та розпочала активну лобістську діяльність щодо її ратифікації Україною. Саме у травні 2007 року набрали чинності ініційовані НАІУ Державні будівельні норми В.2.2-17:2006 «Доступність будівель та споруд для маломобільних груп населення». Цей нормативний документ забезпечує права всіх людей на рівний доступ, у тому числі всіх видів інвалідності - нечуючих, незрячих, у візках. Також цього ж року Асамблея провела Перший Всеукраїнський моніторинг «Безбар`єрна Україна» та публічно його представила на ініційованій НАІУ Всеукраїнській нараді з однойменною назвою - «Безбар’єрна Україна» - за участю Президента України. Уявіть собі, в Українському Домі на цій нараді, на якій вирішувались проблеми доступності українського суспільства для громадян з інвалідністю, зібралась вся українська влада. Це було своєрідним звітом української влади про безправність інвалідів в нашій державі, але з намаганнями забезпечити доступність українського суспільства, рівні права і можливості громадян з інвалідністю. Те, що ми тоді знайшли розуміння у Президента України Віктора Андрійовича Ющенка – було знаковим, адже саме ця велика нарада стала історичною з точки зору тих планів, які влада реалізовувала кілька років поспіль.

 

11 червня 2008 року Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів спільно з Національною Асамблеєю інвалідів України провели Комітетські слухання «Дотримання прав людей з інвалідністю в Україні», де було представлено результати громадського моніторингу та аналіз законодавства України на відповідність положенням Конвенції ООН про права інвалідів. А вже 24 вересня 2008 року у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку Президент України підписав Конвенцію ООН про права інвалідів та Факультативний протокол до неї. У жовтні НАІУ провела Міжнародну конференцію «Національні стратегії впровадження Конвенції ООН про права інвалідів: політика, досвід, практика». У грудні - Всеукраїнську нараду «Доступність архітектурної та транспортної інфраструктури для громадян з інвалідністю». У цьому році відбулась ще одна подія… Вийшов у світ перший номер Всеукраїнського видання «Без Бар’єрів». Для нас було важливо здолати ще один непростий бар’єр – інформаційний, тому ми і започаткували видання нашого щотижневика, що на сьогоднішній день виходить багатотисячним тиражем, розсилається центральним та місцевим органам державної влади, громадським організаціям інвалідів та їх підприємствам, центрам реабілітації, освітнім та медичним закладам, а також безпосередньо пересічним громадянам з інвалідністю.

 

Є одна особлива тема пов’язана з інвалідністю. На мою думку, вона найбільш болюча і, мабуть, найскладніша. Це проблема діток з інвалідністю…Особливо тих, хто живе без батьківського тепла в інтернатних закладах. Асамблея взялась за роботу у цьому напрямку залучивши найкращий європейський досвід передових Європейських країн. У 2008-му році було підписано Угоду про співпрацю щодо реалізації в Україні Міжнародного проекту МАТРА «Покращення якості життя та стандартів послуг для дітей-інвалідів в дитячих будинках –інтернатах». А у вересні 2009 року Національна Асамблея інвалідів України спільно з мережею надавачів послуг для осіб з інвалідністю SOFT Tulip, Фонд “Socires” (Нідерланди) за підтримки Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів та Міністерства праці та соціальної політики України провели Міжнародну конференцію «Спільні зусилля, спрямовані на покращення якості життя дітей з інвалідністю в інтернатах III-IV-го профілю в Україні».

 

У 2009 році Національна Асамблея інвалідів України бере участь в розробці Державної програми на 2009—2015 роки «Безбар’єрна Україна» та бере участь в Засіданні Уряду під час її прийняття. А також не забуває про підписану Україною Конвенцію ООН про права інвалідів. І після важких дискусій з десятками посадових осіб в Уряді і Парламенті добивається ратифікації цього надзвичайно важливого документу у Верховній Раді України. 16 грудня 2009 року Конвенцію ООН про права інвалідів та Факультативний протокол до неї було ратифіковано Україною. Це була одна з найвагоміших перемог Національної Асамблеї інвалідів України!!! Конвенція ООН стала складовою українського законодавства.

 

Особливо хочеться згадати 3 грудня 2009 року: тоді, у Міжнародний День інвалідів, було проведено унікальне,на мій погляд, спеціальне засідання Уряду, спрямоване на вирішення проблем людей з інвалідністю. В історії незалежної України у розвитку громадянського суспільства ще не було такої події: Прем’єр-міністр України Юлія Володимирівна Тимошенко провела спеціальне засідання Кабінету Міністрів разом з громадськими організаціями інвалідів – членами Національної Асамблеї. На цьому засіданні міністри разом з лідерами громадського руху приймали рішення, які були ретельно опрацьовані, щодо соціального захисту та забезпечення прав громадян з інвалідністю. Ніколи в історії України не було робочого засідання Кабінету Міністрів України спільно з громадськими організаціями інвалідів, що було спрямоване на реальне вирішення нагальних проблем інвалідів: було прийнято 17 важливих постанов Уряду, які не втратили своєї чинності і до сьогодні.

 

У цьому ж році мене як голову Національної Асамблеї інвалідів України було обрано до Комітету Експертів по правам інвалідів Ради Європи. Національна Асамблея – в Раді Європи!

 

1_320x200.jpgБез перебільшення – подією 2010 року стало отримання Національною Асамблеєю інвалідів України (єдиною із громадських організацій інвалідів України!) наступного міжнародного визнання - Спеціального консультативного статусу при Економічній та Соціальній Раді Організації Об’єднаних Націй (ООН). Для пострадянського простору – це вперше, коли громадська організація інвалідів отримала такий статус при Організації Об'єднаних Націй. Національна Асамблея - в системі ООН!!!

 

2011 рік – рік коли країна намагається показати і відчути себе в Європі через велику гру, яка володіє серцями мільйонів – футбол. Ми всі готуємось до Євро-2012…А чи буде цей футбольний турнір доступним для людей з інвалідністю? Асамблея починає моніторинг доступності Євро-2012 для людей з інвалідністю…Саме у 2011-му році УЄФА спільно з Центром доступу до футболу в Європі (CAFE) обирають Національну Асамблею інвалідів як партнера в Україні для реалізації Міжнародного проекту «Respect Inclusion Footbal with No Limits– Футбол без обмежень» в рамках підготовки до проведення фінальної частини матчів чемпіонату Європи 2012 року по футболу.

 

Наразі ми продовжуємо роботу по подоланню ментальної бар’єрності суспільства та влади по відношенню до людей з інвалідністю. Цьогоріч за креативної підтримки корпорації рекламних агенцій Talan Group Асамблея започаткувала всеукраїнську соціально-інформаційну кампанію «Толерантне суспільство», яка покликана – змінити світогляд сучасного українського суспільства щодо сприйняття людей з інвалідністю.

 

Перший етап кампанії вже охопив великі та малі міста України під гаслом «Головне людина, а не її інвалідність», де особливий акцент ми зробили на історичних постатях, геніях людства, котрі мали інвалідність. Другий етап кампанії проводиться під гаслом «Жити на рівних»: тут ми привертаємо увагу суспільства на наших сучасників з інвалідністю, звичайних та по - своєму унікальних людей, що мають такі звичні та водночас прекрасні потреби – жити на рівних, любити на рівних, перемагати на рівних, дружити на рівних, танцювати на рівних… Бути рівними серед рівних, з рівними можливостями, реалізованими правами в нашій українській державі.

 

Вірю, що усі поставлені перед собою задачі на майбутні десятиліття наша Асамблея виконає не менш успішно: адже ми на шляху до України без бар’єрів, у якій кожній людині з інвалідністю буде забезпечено найголовніше право – право на життя без перепон та обмежень.

 

Наталія Гарач,

прес-служба НКСІУ;

Фото - ПОГ "Бізнес-центр НКСІУ" 

(у день відзначення 10-літнього ювілею НАІУ)

 
<   >