ссылка на стр. Паралімпійський рух в Україні   ссылка на стр. Дефлимпийский спорт
Головне меню
Головна
Паралімпіада2018
Новини
Відеоновини
Події
Статті
Пошук
Посилання
Контакти
Відеогалерея
Фотогалерея
Спорт інвалідів України
Паралімпійський
Дефлімпійський
Факти з історії спорту
Наші спортивні об'єкти
Національний центр
Західний центр
Тендери
Законодавство
Законодавчі акти
Пошук
Календар новин
Липень ( 2018 ) :
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
<< Поперед. Наступ.>>
До нас завітали

free counters

Live Traffic Feed
Юля Батенкова Надіслати електронною поштою
08.11.2008

ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ!

Чомусь вважають Глобу провидцем та передбачником... Ми впевнені, що в українській команді є свої знавці. В першу чергу, це - Валерій Миколайович Казаков. Тільки він може з такою математичною точністю передбачити за місяць до ігор, якою буде сума медалей - 24. А ще на рахунок однієї він промовчав – для перевиконання плану. Сюрприз від Казакова - справжній сюрприз!!!

Сьогодні хочеться сказати найприємніші слова в адресу Юлії Батенкової, котра закрила нашу скриньку останньою медаллю цієї Паралімпіади! ЇЇ бронза зрівняла співвідношення срібла та бронзи, а тому цифрова стрічка дивиться дуже симпатично: 7:9:9=25. Чи змогла би Юля виграти цей марафон? Так! Але вона втомилась. Дуже. А якщо врахувати, що із 25 нагород кримчанки у минулому, а тепер – волинянки (2 срібла і 3 бронзи), то в Україні її мають зустрічати з духовим оркестром. 
Підводячи короткий висновок в стилі "Блискавки", варто сказати слова величезної подяки всім тим, хто залишився "за кадром". Це і штат керівництва начолі з Валерієм Михайловичем Сушкевичем, Оленою Андріївною Зайцевою і Оксаною Скугаревою. Це і менеджери, і перекладачі, і лікарі, і тренерський склад Валерія Казакова, котрий, майже не виходячи із кімнати для підготовки лиж, вмів і встигав керувати в потрібний момент "медальним" процесом.
Велика подяка всім вболівальникам, котрі приїхали з України, аби підтримати нашу збірну команду та відчайдушно вболівали на трибунах в Праджелато План, тримаючи у руках такий рідний серцю прапор та вигукуючи слова підтримки нашим спортсменам.
Ну і, нарешті, величезна подяка всій українській команді. Всім хлопцям та дівчатам без виключення. Всі вони попрацювали просто здорово.

Як у одній із КВКських пісеньок співалось: "Пусть кому-то повезло, а кому-то нет". Тим, кому не пощастило – не впадайте у відчай. Все одно справедливість буде торжествувати.   Ми всі знаємо, що в своїх істинних класах ви – найкращі. Саме тому: "Не вершать нос, гардамарины"!
Вітчизна чекає своїх героїв. Всі хочуть вас обняти та поцілувати. Всі дуже скучили за вами.
Збирайте чемодани. Поїхали додому!
До побачення, Італія!

19 березня 2006 року

 

ОЦЕ ТАК БАТЕНКОВА!

Приємно, що Юля Батенкова завжди посміхається. Від неї віє оптимізмом щасливої людини. В Турині у неї все виходить. Вона задоволена собою і власними результатами. І ми задоволені. Правда, вчорашню стрільбу в біатлоні можна закреслити і забути. Не заладилось все на самому початку, а далі пішло наростання, немов сніжна лавина. Невлучне попадання, штрафні круги...
Сьогодні на старт вийшла зовсім інша Батенкова.     Трішки хвилювалась через те, що їй дістався не самий кращий стартовий номер, але заряд оптимізму просто очікував свого часу. Здавалось, варто тільки підпалити тоненький "фітельок"  - і Юля вибухне агресією, яку накопила зі вчора. Все так і вийшло.
Як тільки судді дали їй можливість вискочити на трасу, то Батенкова понеслась вперед з неймовірною швидкістю. Ми всі дуже сильно за неї переживали, як, власне, і за всіх інших. Тому кричали, пищали та плескали в долоні, щоб вона нас почула і усміхнулась. Хоча б внутрішньо.
Так і трапилось. Усміхнулась! Але після фінішу - коли побачила, що її прізвище стояло на величезному табло другим. Суперниць, котрі могли би випередити її, вже не було. І Батенкова розквітла від щастя. Вона виграла ще одну срібну медаль.
Бліц-інтерв'ю з віце-чемпіонкою:
- Яка медаль сама важка?
- На "п'ятірці" коньок був самим важким.
- А сьогодні як було?
- Через те, що деякі учасники траси не могли пройти вірно, то не змогла поборотись за найвищу нагороду.
- Значить, тобі ще є над чим працювати, за що боротись.
- Ага.
- У тебе попереду ще дві дистанції і саме головне, довга дистанція. Ти ж у нас стайер, значить, ми можемо надіятись на тебе?
- Обіцяти можу тільки одне – я буду старатись. Мені дуже важлива підтримка. ЇЇ у мене багато. А головне – я дуже рада, що живу разом з Оленкою Юрковською. Я багато чого вчуся у неї.
- Навчись вигравати золото.
- Я стараюсь. Це ж спорт...
- Ми любимо тебе і бажаємо тобі удачі. Біжи за золотом, а ми тебе будемо підтримувати на дистанції.

  15 березня 2006 року

 

ДУПЛЕТОМ В БРОНЗУ

Всі ми за своєю натурою трішки жадібні. Саме тому, якщо вчора ми раділи сріблу Юлі Батенкової і бачили стрімку легкість її бігу, то сьогодні вже вимагали від неї золоту медаль.
На екранах телевізорів не було можливості побачити, яким насправді був біг Батенкової. Сухі цифри на табло показували, що вона йде на сьомій позиції. На якій ділянці траси? Чому? Відповіді табло не давало.
Але ось Юля, завершуючи перший круг, з'явилася на стадіоні. Нам всім видно легкість її бігу, Юля зовсім не втомлена. Навпаки... Вона усміхається у відповідь на наші вигуки підтримки. Батенкова додає у швидкості... Ще таких довгих для нас 2,5 км очікувань!..
І ось - фінішна пряма. Все швидше і швидше вона відштовхується своєю "палочкою-виручалочкою" і... Фініш. З'являється оновлений перший рядок на табло – з прізвищем Батенкової - і час - 16.25,0. Відмінно!   Але за нею ще мають фінішувати інші учасники змагань.

Яке довге та тягуче очікування... Ось польська спортсменка Катаржина Роговіц відтіснила Юлю на другу позицію, а потім ще й Анна Бурмістрова "посунула" нашу україночку. Ще? На щастя, це було останньою рокіровкою прізвищ на турнірному табло. 
У Юлі - бронзова медаль!
Срібло та бронза – чудовий комплект. Ось тепер ми всі точно знаємо, чого саме не вистачає для її колекції.

До бронзового призера підійти важко. Всі мас-медіа беруть у неї інтерв’ю, атакуючи своїми запитаннями. Але, в першу чергу, Юля йде до нас, своїх співвітчизників, бо знає, як її люблять і цінують, бачила, як відчайдушно за неї вболівали.
У паралімпійському спорті немає людей з простими долями, але залишитися при цьому оптимістом, веселою людиною вдається далеко не кожному. Юля з цієї "меншості".
Сміхотушка і балакушка, котра ніколи за словом в кишеню "не полізе", дівчина, яка самостійно змінила свою долю, - гідна великої людської поваги.
Коли вона повернеться додому, то з великим задоволенням весняного вечора піде на дискотеку, де виплесне всі свої емоції запеклих туринських баталій.
І це буде танок щасливої людини.

12 березня 2006 року

 

ВИТОНЧЕНА МАЙСТЕРНІСТЬ ЮЛІЇ БАТЕНКОВОЇ

У перший день змагань Юлія Батенкова завоювала срібну медаль

Старе прислів’я говорить: "Однією долонькою плескати неможливо".
Те, що сьогодні зробила Юля Батенкова, змусило аплодувати в її честь не лише українську делегацію, але й увесь стадіон, заповнений багатонаціональною публікою.
Наша україночка-балакушка практично завжди живе в одному номері з Оленою Юрковською. Вона багато чого від неї навчилась. Юля ніколи не робить з того секрет, що бере приклад з Олени. І не просто приклад - своїм прекрасним виступом вона це довела на всі сто.
Її стиль був легким, пружним, і по-справжньому майстерним.
Юля настільки рівно йшла по дистанції, що, як здалося всім, могла би ще додавати й додавати "обертів".
Валерій Михайлович Сушкевич, вітаючи віце-чемпіонку, підкреслив: „Якщо Юля постарається, то завоювати золоту медаль їй буде легко“.
Батенкова не сперечалася (це трапляється досить рідко...). Себто, в глибині душі погодилась.

Коефіцієнт невикористаного ресурсу „бив ключем“, а красу її бігу оцінило багато людей.
Так, сильною є француженка Анна Флоре, але поборотися з нею за вищу нагороду Юля просто зобов’язана. На її боці багато "козирів": вік, зріст, майстерність, і, врешті-решт, величезна наполегливість та прагнення перемоги. Хіба цього замало для здійснення бажань? А коли врахувати, що такий шанс випадає раз на чотири роки...
Несправедливість класифікації, як це трапилось з нашою зірочкою Іриною Кириченко, травми, які переслідують Іру, – все це стороною обійшло Юлю, значить, потрібно  використати свій шанс. На повну силу!
А якщо врахувати, що Юля і Ірина закривали насичену програму першого дня змагань, можна сказати, що останній акорд вдався дуже дзвінким і гарним за своїм звучанням.
У скарбничці команди 6 медалей. Україна та Росія поділяють перше місце. У нас по 2 „золота“, 3 „срібла“ і одній „бронзі“.

Повна рівновага. Поки-що. Але таке становище нас не влаштовує. Чи не так, друзі? 

11 березня 2006 року


 
< Попередня   Наступна >