ссылка на стр. Паралімпійський рух в Україні   ссылка на стр. Дефлимпийский спорт
³
䳿
³
'

free counters

Live Traffic Feed
08.11.2008

ЮРІЇВ ДЕНЬ

Справедливість восторжествувала. Юрій Костюк – чемпіон Паралімпійських ігор.
Якщо в першому старті він був четвертим, а в другому – від золотої медалі його відділяли якість там 0,6 секунд, то сьогодні все "стало на свої місця" саме так, як воно і повинно було бути.
Спочатку всі ми споглядали на табло з хвилюванням. Де ж наш Юрчик Костюк? Ми дуже довго очікували появи його прізвища на табло, адже він виходив піна старт під 25 номером. І ось, нарешті, перша інформація. На поділці 3,75 км Костюк вже виграє 10,3 секунди, далі – більше!!! Шилов (Росія) відстав, і вже італієць Масіелло робить спроби наздогнати Костюка, але марно  - 12,9 секунди в  різниці у часі. Італієць вперто тримався другим і після того, як всі пройшли 11,25 км. Але ось на фініші Тарас Крайнов і Сергій Шилов максимум, що змогли добитись, так це фінішувати з відривом в одну хвилину і 02.3 секунди. І все! Перемога!!!
Довгоочікувана. Велика. Істинна.
Душу гріє думка про те, що Костюк вірно розподілив свої сили на весь час змагань. Ну а золотий акорд став прощальним. Це 23-я нагорода української збірної і 6-та золота медаль.
Хочеться принагідно сказати добрі слова і в адресу Юрія Масенко, спеціаліста, котрий багато що може робити руками, адже ці руки допомагали всім спортсменам... Наш заслужений масажист по праву рахується одним із найкращих майстрів своєї справи в спортивній медицині.
А взагалі, це велика удача, що в одній команді зібрались такі прекрасні люди, котрі в потрібний момент об’єднуються для досягнення єдиної мети – успішного виступу на Паралімпіаді в Турині-2006.
Розуміючи, наскільки важливою була сьогодні золота медаль Костюка, навіть погода притримала свій "пил" і стала сипати мілкий сніг лише після обіду.
Нам було дуже приємно, що, виходячи зі стадіону, волонтери простягали нам свої долоні і поздоровляли збірну України з перемогою.
Завтра – останній день змагань, і ми чекатимемо цих теплих і дружніх рукостискань...

 А сьогодні був Юріїв день!

18 березня 2006 року

 


ДВА ПО 0,6

Якщо ви думаєте, що зараз мова піде про міцні напої, то ви помиляєтесь. Вся справа у Костюку.
Якщо Юра програв своє паралімпійське "Золото" саме через ці 0.6 секунди, то сьогодні він відсунув росіянина Кісільова з п’єдесталу саме на ці ж 0.6 секунди. Військові люди говорять, що бомба двічі не попадає в одну і ту ж воронку, а тут... Дивний перебіг подій!
Важка бронза Костюка на 10-ти кілометровій дистанції – це третя медаль в колекції нашого гонщика. До двох своїх срібних медалей Юра додав ще одну нагороду зовсім іншого кольору. Тепер саме час задуматись про золото.
Оптимістичний настрой у Костюка був уже перед стартом. По-перше, прекрасна погода, яка продовжує супроводжувати нас тут, на італійських трасах і практично, балувати всіх учасників ІХ зимових Паралімпійських ігор, а по-друге, згідно стартового листа, Юра виходив на трасу одним із останніх. Ясно, що це завжди гарно, коли ти бачиш суперників і знаєш їх результати. Ну, а там, тренери завжди готові тобі підказати, скільки необхідно додати, на скільки пришвидшитись.
Правда, був у тій ситуації один негативний факт – росіянин Крайновський відходив вслід за нашим гонщиком і висів "на хвості". Звичайно, краще було би помінятись місцями зі старту, але проти протоколу спорити не будеш. І Костюк пішов у бій. Відкритий. Відвертий. В бій за медаллю.
В одному із своїх інтерв’ю він чесно признався, що всі у команді чітко знають, навіщо вони зібрались і чого хочуть. Хотів виграти медаль і Костюк. Хотів і виграв. З чим його і вітаємо від усієї нашої колективної душі.
Три медалі. Три абсолютно різні гонки. Але об’єднує їх одне – Юра максимально викладається на дистанції. Він виграє практично програні ситуації. Стиснувши зуби, несеться до фінішу так, ніби-то це самий останній заїзд в його житті.
Поки йшла церемонія нагородження, Костюк готувався до свого зіркового часу. Надівав парадну форму, пригладжував волосся... А ось втоми з лиця стерти не встиг. Все в його стильній фігурі говорило про те, якою довгою і важкою була ця дорога уверх. Розсипчастий сніг на сонці, покритий кіркою в тіні, готував свої сюрпризи. Костюк їх подолав. Він виявився сильніше метаморфоз.
Тепер потрібно як слід відпочити, благо, для цього є вихідний день, щоб піднакопити сили і знову ринутися в бій.
Дуже хочеться, щоб в честь Юри Костюка залунав Гімн України.
Юра! Ти можеш!!!

15 березня 2006 року

 

ЗА 0,6 СЕКУНДИ ДО ЗОЛОТА

Медалева напруга відтепер вимірюється частками секунди

Валерій Миколайович Казаков про Юрія Костюка казав: „Юра дуже перспективний та результативний спортсмен. У нього чудова конституція тіла, стабільно добрі результати у біатлоні та лижних гонках. І я, і Валерій Михайлович Сушкевич намагаємося підготувати Костюка до Турина так, щоб він підійшов до змагань найвідповідальніше“. Ця розмова була у Тисовці. 
У перший день Паралімпіади-2006 у Юрія було не дуже приємне для нього четверте місце в біатлоні, а вже на другий день - срібна нагорода, яка мала повне право золотою. Безперечно, що „срібло“ - це відмінне досягнення, але коли до перемоги не вистачає 0,6 секунди, це й неабияке розчаруваня для нас.
А Юра, між тим, задоволений „сріблом“. Лукавить? Ні, він чесний хлопець. Просто вчора не було „нічого“, а сьогодні вже - медаль.
Упевнені, що якби росіянин за жеребкуванням опинився не після Костюка, а до нього, - Юра обов`язково був би першим. Тренери неодмінно підказали б, що різниця у менш ніж одну секунду відділяє його від довічного звання чемпіона Паралімпійських ігор.
Наш лучанин як завжди веселий. Відкритий до відвертого спілкування, посмішка випромінює доброту. Готовий до відвертого діалогу на всі сто відсотків. Сьогодні він і зосереджений, і, водночас, спокійний. Розсилає привітання коханій дівчині, тренеру і всім тим, хто за нього вболіває з України. 
В одному з інтерв’ю на запитання про те, хто буде лідером у Турині, Костюк відповів так: "Думаю, це буде Росія, але уперед вона вийде лише за рахунок кількості своїх спортсменів“.
Поки що передбачення нашого провідного паралімпійця справджується.
Росія після двох днів змагань має 10 нагород. Стільки ж й Україна. Ми на другому місці   лише тому, що програємо у срібному поєдинку - 4:5.  
Але це співвідношення може змінитись на нашу користь. Достатньо Україні виграти 1-2 золоті медалі, і все зміниться. Можемо? Звичайно! І не потрібно розповідати байки, що хтось сильніше за нас!
Домовились? 

12 березня 2006 року 

 

 
>