ссылка на стр. Паралімпійський рух в Україні   ссылка на стр. Дефлимпийский спорт
³
䳿
³
'

free counters

Live Traffic Feed
в 2008: ϲ ² IJ
- Ѳ   
26.12.2008

Валерій Михайлович СушкевичЩороку, 3 грудня, у Всесвітній день інвалідів, та першу декаду грудня світова спільнота, уряди цивілізованих країн, звертаючи посилену увагу на проблеми інвалідів, роблять особливий акцент на аналізі вирішення важливих питань їх тотальної бар’єрності, правової захищеності,  питань отримання ними освіти та працевлаштування, аспектів інтеграції людей з інвалідністю у суспільство...

Такі ж проблеми притаманні та актуальні українській державі - проблема ТОТАЛЬНОЇ бар’єрності по відношенню до ГРОМАДЯН з обмеженими фізичними можливостями УКРАЇНИ: починаючи з фізичної бар’єрності, бар’єрності  освіти та працевлаштування, закінчуючи бар’єрність правовою...  І ці проблеми постають не тільки в день інвалідів...  Однак та на превеликий жаль, цими проблемами багато хто маніпулює та згадує лише у період передвиборчих дебатів, чи у цю декаду грудня, ігноруючи їх впродовж іншого часу...

 

Сьогодні ми звернулися із запитаннями до людини, яка опікується питаннями інвалідів кожен день, кожен час, кожну хвилину свого життя. У нас в гостях народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів,  голова Національної Асамблеї інвалідів України, президент Національного паралімпійського комітету України Валерій Михайлович Сушкевич.

 

Валерію Михайловичу, ми знаємо Вас як борця за права інвалідів у парламенті України. Відомо, що забезпечення належного  рівня соціальної захищеності людей з інвалідністю унеможливлюється без створення  та подальшого вдосконалення відповідної,  перш за все, законодавчої нормативно-правової бази... Ваша робота, насамперед, пов’язана саме із вдосконаленням цієї бази?

 

Взагалі, я би свою діяльність як діяльність народного депутата розділив на два головних напрямки: власне виконання законодавства та законотворчість. Що стосується традиційного виконання законодавства – це потужна і, водночас, сумна тенденція всього того, що пов'язано з виконавчою і законодавчою владою в нашій країні. Саме така ситуація у цій царині сприяє тому, що на перше місце, хоча це, може, і дивно, я ставлю власні намагання зробити все можливе і неможливе задля того, щоб ті закони, які вже є -  діяли. У цьому напрямку існують два проблемні ключові моменти – проблема фінансування існуючих законів та відсутність механізмів реалізації цих законів.

 

У контексті ж законотворчості варто розпочати з роботи з вищим органом виконавчої влади –  адміністрацією президента (в минулому) і секретаріатом президента України (на сьогоднішній день). Я досить часто долучався до підготовки та розробки пропозицій стосовно кількох проектів указів президента України... Зазначу, що я влився у цю роботу, хоча мене спочатку ніхто й не кликав... Я наполегливо стукав у двері президентських інституцій і мені приємно, що там все-таки було розуміння і досить часто ці двері відчинялись. Мені вдалось ініціювати роботу щодо розробки пропозицій до декількох суттєвих Указів Президента, що мали основу й виконавчих реалій, і законодавчої визначеності. Так, мною було запропоновано деякі положення щодо проектів указів президента, пов’язаних з соціальним захистом інвалідів – це і указ президента стосовно року, визнаного Європою роком інвалідів (2003); указ президента "Про розвиток та підтримку паралімпійського руху в Україні", а також низка інших указів та розпоряджень президента... Мені особливо приємно, що усі минулі роки багато моїх пропозицій було враховано, зокрема, при підготовці Указу Президента № 900/2005 "Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями", який був одним із перших указів чинного Президента і  мав надзвичайно важливе соціальне значення, а також наступних указів, що стали логічним продовженням попередніх документів (зокрема, Указ Президента України № 1228/2007 від 18 грудня 2007 року «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями»).

 

Загалом, якщо робити певні підсумки. Що вдалось зробити за роки Вашої роботи в парламенті? Які ще існують проблеми і що, на Ваш погляд, потрібно долати?

 

Якщо взяти законотворчу роботу у цілому, то її було немало. Багато законодавчих актів було пов’язано з працевлаштуванням людей з обмеженими фізичними можливостями. Так, наприклад, надзвичайно важливий закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів" пов’язаний з вдосконаленням системи працевлаштування інвалідів, створенням позитивної мотивації у роботодавця щодо їх працевлаштування. Інший закон, який передбачає реалізацію їх прав щодо трудової зайнятості, в тому числі, з інвалідністю отримати статус безробітного. Не секрет, що інваліди мали суттєву дискримінацію навіть по відношенню до Основного закону нашої держави – Конституції України.  Конституція України нібито гарантує права на працю, проте окреслює їх нечітко, не враховуючи потреб людей з інвалідністю. Саме завдяки реалізації цього закону інваліди мають рівні права з іншими громадянами України - на законодавчому рівні вирішено статус безробітного для інвалідів, що дає їм право поряд з іншими безробітними реєструватися у центрах зайнятості, отримувати відповідні державні допомоги по безробіттю з подальшим працевлаштуванням, отримувати відповідні консультації та навчання, перекваліфікацію тощо… Проте у питанні працевлаштування існує ще чимало «підводних» моментів.  До сих пір наше чиновництво ментально вважає, що люди з обмеженими фізичними можливостями - це непрацездатні люди, і це тоді, коли весь світ визначає інвалідність за ступенем втрати здоров`я. Саме ця ментальність не дає змоги реалізувати законодавство по відношенню до інвалідів. Окрім того, як показує досвід, так вважають не тільки чиновники, але й роботодавці. Існує ганебна практика, коли керівництво компаній, начебто виконуючи законодавство України щодо 4% квоти - забезпечення робочих місць для інвалідів, працевлаштовує людей з інвалідністю лише беручи трудову книжку. Реально ці люди не працюють. Таким чином, відбувається ще більше поглиблення ізоляції людини з інвалідністю… Тому я вкотре звертаюсь до роботодавців: забезпечуйте інвалідів реальною роботою – вони здатні себе проявити на високому професійному рівні. Водночас, хочеться звернутись і до людей з інвалідністю – не давайте своїх трудових книжок тільки для того, щоб отримати  мізерні «відкупні» та залишитись ізольованими… Прагніть самореалізуватись та самоствердитись, особливо – завдяки отриманню роботи, кар’єрного росту. Це важливо в період кризової  ситуації, коли вже розпочато процес скорочення працівників організацій та підприємств. Саме високопрофесійні працівники зможуть втриматись на ринку праці та достойно подолати всі кризові моменти.

Хочу додати, що для більш потужної законодавчої підтримки прав людей з інвалідністю мною ще розробляється закон щодо внесення змін саме до Конституції України, який надасть інвалідам реальну можливість отримати ті права, що гарантуються усій українській спільноті.  Наразі, у час економічної кризи, виникла ситуація, про яку я говорив Президенту України на відкритті виставки в Українському домі в рамках відзначення Міжнародного дня інваліда – існує позиція роботодавців не платити у Фонд соціального захисту інвалідів штрафів за не працевлаштування інвалідів. За рахунок людей з інвалідністю знайшлось рішення так званого «виходу з кризи». І цей «вихід» є повною безвихіддю. Таке вирішення кризової ситуації неприпустиме.

 

Водночас, хочеться відмітити, що сьогодні ота глибока соціальна недоступність та ізоляція людини з інвалідністю долається. Є варіанти і кроки подолання. Наприклад, візьмемо таку наболілу, багато обговорювану проблему як архітектурна доступність. Якщо зараз поїхати по Києву, то ви побачите пандуси, нормальні, реальні пандуси, зручні заїзди, і це не тільки в столиці, а й у регіонах також. І не тільки пандуси, а й елементи цивілізованого універсального дизайну, які пов’язані з людьми з особливими потребами, а разом з цим і пенсіонерами, проблеми яких перекликаються із проблемами інвалідів. Ми бачимо сьогодні на вулицях, по-перше, автобуси з низькою підлогою. По-друге, сьогодні університет «Україна» – реально один з перших вузів, де сьогодні навчаються багато студентів-інвалідів; окрім того, декілька вузів столиці та регіональних вузів впроваджують практику прийому студентів з інвалідністю. Далі, сьогодні вирішено цілу низку моментів щодо соціальної реабілітації інвалідів. Сприйняття інвалідів зараз все ж таки має варіант позитиву, пов’язаний, скажімо, із певним визнанням людини з обмеженими можливостями в суспільстві, але й невирішених проблем ще залишається дуже багато. Одна із яких сьогодні спостерігається у столиці України: тоді, коли у регіонах активно впроваджується започаткована в Києві служба соціального таксі, Київська мерія блокує роботу цих таксі в столиці, тим самими відбувається скорочення працюючих у цій службі, а сама служба, практично, припинила своє функціонування. Вже більше трьох місяців інваліди столиці не можуть скористатись соціальним таксі, щоб доїхати на тренування або за іншими потребами. Все це було мною озвучено на відкритті виставки в Українському домі в рамках відзначення Міжнародного дня інваліда. Надіюсь, що це питання буде вирішено.

 

Що в Комітеті, котрим Ви керуєте, планували зробити цього року і що встигли зробити до початку кризи?

 

Те, як працював парламент, не давало реально зробити багато. Політична ситуація дуже впливала, але наш комітет працював. По-перше, нам вдалося зробити дуже серйозні речі на рівні змін до проекту Державного бюджету, і Комітет в цьому напрямку зробив реальні кроки, пов’язані з підвищенням пенсій, з підвищенням державних допомог пенсіонерам, ветеранам та інвалідам. Якщо говорити на пенсійну тему, то було зроблено наступне: підготовлено та розглянуто Комітетом і в системі ВР законопроект «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (щодо статусу Пенсійного фонду України). Цей законопроект передбачає впорядкування в правовому полі статус Пенсійного фонду України у зв’язку з тим, що в цьому році, а саме наприкінці 2008 року, закінчується визначений законодавством строк його статусу. Фактично надалі працівники Фонду могли втратити статус держслужбовців. Цей Закон я назвав першим тому, що багато законопроектів наш комітет напрацював, а ВР не встигла їх навіть заслухати внаслідок різноманітних політичних негараздів, про які усім відомо. Для мене це була катастрофічна ситуація, адже як Голова комітету я не можу залишити в біді як Фонд, так і всіх його працівників, на яких сьогодні, власне, покладається усе пенсійне забезпечення і реформування пенсійної системи. З радістю повідомляю читачам, що ВР було прийнято Закон про антикризові заходи в економічній та фінансовій сфері, які пов’язані з банками, фінансовими та економічними системами. Так от, це було потрібно для того, щоб зберегти статус працівників Фонду, а разом з цим і статус самого Фонду на період кризи. Це означає, що Пенсійний фонд буде працювати над пенсійним забезпеченням українських пенсіонерів, а також реформувати пенсійну систему України, яка вже, на жаль, переживає дуже непрості часи. Також вже з 4 листопада увійшла в дію моя поправка щодо передачі в оренду державного та комунального майна громадським організаціям ветеранів, громадським організаціям інвалідів, їх центрам професійної, соціальної реабілітації інвалідів та центрам ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, а також підприємствам та організаціям, яким визначена доцільність надання державної допомоги відповідно до статей 14-1, 14-2 Закону України ‛Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів, Пенсійному фонду України та його органам, державним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження“ на безконкурсних умовах. Що, в свою чергу, сприятиме значному зменшенню витрат цими установами в сьогоднішніх реаліях кризи.

 

Серед зробленого Комітетом можу назвати також прийняття цілої низки законопроектів. Це законопроект «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування щодо прозорості та прогнозованості пенсійної системи». Законопроект передбачає законодавчо закріпити право громадян на безоплатне отримання в органах Пенсійного фонду всього обсягу інформації про кожну застраховану особу. Ще один дуже важливий законопроект, який стосується заборгованості перед Фондом з боку різних суб’єктів господарювання. Зокрема, величезні борги були з боку гірничих, шахтарських підприємств. І ми з одного боку підвищили виплати шахтарям, а з іншого – впорядкували таким чином цю заборгованість.

 

Також прийнятий Закон, який я написав разом із Є.П. Шаго, народним депутатом нашої фракції. Цей Закон, зокрема, гарантує громадянам України дотримання їхніх пенсійних прав, в тому числі - шляхом запровадження системи апеляційного оскарження рішень територіальних та центральних органів Фонду. Взагалі зараз Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів і Пенсійний фонд спільно проводять велику роботу щодо реформування пенсійної системи в Україні, і загалом роботу усього Пенсійного фонду я високо оцінюю, в те, що ми провели успішне спільне виїзне засідання нашого комітету із Пенсійним фондом на Волині, яке мало позитивний резонанс, є одним із підтверджень якості цієї роботи.

 

Сподіваюсь, що в наступному, 2009 році, робота комітету буде ще більш успішною, а прогнози – більш оптимістичними для кожного з нас!

 
<