ссылка на стр. Паралімпійський рух в Україні   ссылка на стр. Дефлимпийский спорт
Головне меню
Головна
Паралімпіада2018
Новини
Відеоновини
Події
Статті
Пошук
Посилання
Контакти
Відеогалерея
Фотогалерея
Спорт інвалідів України
Паралімпійський
Дефлімпійський
Факти з історії спорту
Наші спортивні об'єкти
Національний центр
Західний центр
Тендери
Законодавство
Законодавчі акти
Пошук
Календар новин
Листопад ( 2018 ) :
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
<< Поперед. Наступ.>>
До нас завітали

free counters

Live Traffic Feed
РЯТУЙМО РАЗОМ!
Благодійний проект
Календар спортподій
. $database-
Спортивні рекорди

 

Спонсори
 

    


  

  

    

  

  

  

Медiа-партнери

ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ ОБОЗРЕВАТЕЛЬ


bigmir.net


isport


convergo


Луверс


Партнери

lifecell

Двадцята ювілейна медаль Надіслати електронною поштою
Написав Прес-служба НКСІУ   
17.03.2006

Дві естафети, які провели в Праджелато 17 березня українські спортсмени, викликають почуття захоплення і поваги у тих, хто хоч трішечки розбирається в паралімпійському спорті. 

 

Першими на старт вийшли дівчата. Стартовий номер - 7. "Фартовий", подумалось в глибині душі. Але хіба можна про щось говорити до старту? Людмила Павленко пішла в бій, прагнучи не підвести Міністра України Юрія Павленко, який наполегливо просив від неї золоту нагороду (ці міністри завжди хочуть самого кращого!..).  Люда дуже старалась. Ну а хто захоче підводити "фамілію". Та ще й яку! Перші 900 метрів у нашої харків'янки чомусь не вдались, і вона програла на них 11.8 секунди, але потім включила "запасні обороти", фінішувавши третьою і відстаючи всього на 9.9 секунди. Дрібничка? Так. Але якщо другою у нас йшла героїня Ігор Олена Юрковська, то у суперниць в боротьбу включились зовсім інші сили. Хіба можуть дві спортсменки на бобах справитись з тими, хто несеться до фінішу на своїх власних ногах?!

Олена зробила все, що від неї залежало і навіть більше, але розрив, тим не менш, збільшився до 58,5 секунди... Зазначимо, що з третьої позиції Оленка так і не зійшла.

 

Постала черга Юлі Батенкової. Кримчанка-волинянка, як легкий морський вітерець понеслась над білими снігами. Вона летіла легко і красиво. На заздрість усім. Шкода, що добитись більше, ніж просто скоротити відставання, їй не вдалось.

 

Ця  бронзова медаль рівнозначна за своєю психологічною вагою  - за самою високою моральною чистотою – самому чистому золоту. Ця медаль, виграна в нерівній боротьбі – підтвердження високого класу українських лижниць.

 

Коментарій Юлії Батенкової:

- Я проснулась сьогодні вранці з мрією про те, щоб поборотись сьогодні за золоту нагороду. Але на сьогодні це просто нереально – у нас немає сильних стоячих спортсменів. Дівчатка наші, звичайно ж, просто молодці. Вони зробили все, що тільки можна було. Вважаю, що наша медаль достойна поваги. Ми довели всім, що українська команда - одна із найкращих в Турині-2006. Ми змогли піднятись на п'єдестал, і це просто здорово!

 

А ось думка Людмили Павленко:

- Ця естафета була для мене самою  важкою. Тут уся відповідальність за результат падає не тільки на мене, але й на всіх дівчаток. Підводить їх не можна. Я третьою завершила свій етап, а мої подруги мене підтримали, і ми не зійшли з наміченого шляху. Це здорово.

 

А нам залишається додати, що з трибуни було добре видно нерівність сил. Але фізичні показники наших дівчаток, помножені на високий моральний дух і величезну волю до перемог, залишили за своєю спиною команду Франції, Японії, Польщі, Америки та Китаю.

Поздоровимо всіх українських спортсменів і всю нашу делегацію з двадцятою ювілейною медаллю. Це неймовірна цифра.

 

В Турині, після перемоги в естафеті чоловічої команди, кількість медалей зросла до 21, а це сума нагород, отриманих в Нагано і Солт-Лейк-Сіті, разом узятих.

Ось це і рекорд! Але ще не вечір …

 

 
< Попередня   Наступна >