ссылка на стр. Паралімпійський рух в Україні   ссылка на стр. Дефлимпийский спорт
Головне меню
Головна
Паралімпіада2018
Новини
Відеоновини
Події
Статті
Пошук
Посилання
Контакти
Відеогалерея
Фотогалерея
Спорт інвалідів України
Паралімпійський
Дефлімпійський
Факти з історії спорту
Наші спортивні об'єкти
Національний центр
Західний центр
Тендери
Законодавство
Законодавчі акти
Пошук
Календар новин
Червень ( 2018 ) :
ПнВтСрЧтПтСбВс
123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
<< Поперед. Наступ.>>
До нас завітали

free counters

Live Traffic Feed
Подвиг українців в чоловічій естафеті Надіслати електронною поштою
Написав Прес-служба НКСІУ   
17.03.2006

Такого драматизму боротьби, що трапилась в чоловічій естафеті, лижні траси Праджелато ще не бачили... Це було дійство для людей з міцними нервами та істинних гурманів лижних гонок.

Владислав Морозов, котрому випало пробігти перші 3,75 км на своєму бобі, ще увечері заявив, що раз йому вручили коробочку для медалей, то в неї обов’язково потрібно щось покласти. Саме тому українець здорово промчав всю дистанцію, уступивши лідеру всього нічого – 20,8 секунди.

 

Естафету прийняв Олег Мунц. Йому і Віталію Лук'яненко  потрібно було вже пробігти по п'ять кілометрів та докласти всіх зусиль, щоб скоротити розрив. Сам Олег потім признався, що гонка у нього не заладилась і, якщо бути об'єктивним, то п'ятірку він собі не поставив би. Його можна зрозуміти. Після його фінішу розрив вже складав  1,22.4 секунди.

 

Мало хто вірив, що Віталію Лук'яненко вдасться скоротити цей розрив. Самим образливим було те, що до початку штурму трас Праджелато нашим третім учасником гонки, котрий був на відстані в сорок секунд, росіяни, що виступали двома складами, німці і норвежці вже подумки розділили між собою п'єдестал, і всім здавалось, що саме вони його й захоплять, але…

 

Саме це але, власне, це АЛЕ і стало ключовим у цей день.

 

Уже після першого кола розрив скоротився майже на половину. Чи вистачить сил у Віталія прискоритись на останньому, заключному колі? Всі ми пам’ятали і про те, що ще два дні назад у нього була висока температура, а сьогодні він знову в строю. Драма розвернулась на останній стометрівці, коли впевненого в своїх силах і в перемозі росіянина обійшов Андресс Хуствер із Норвегії, а Віталик Лук'яненко буквально вискочив з-за спини німця Брема.

 

Що творилось на трибунах, словами передати важко. Це був рев натовпу. Це було те, що надовго залишиться в пам'яті тих, хто приїхав в Італію на паралімпійський форум... Це була перемога зі сльозами щастя в очах...

 

Ну а говорити про те, що відбувалось в українській групі підтримки просто немає ніякого сенсу. Обійми, поцілунки, рукостискання і просто хвацьке "Ура" неслося над засніжними трасами маленького містечка.

 

Нарешті, з’їхались і самі учасники фантастичної гонки. Їх полум’яно поздоровили В.Сушкевич, О. Зайцева і... "далі за списком". Налетіла така маса представників "пишучої братії" зі всіх країн та континентів, що ми навіть і не сподівались та не здогадувались про їх наявність тут, на італійських трасах.

 

Свято продовжувалось до самої церемонії нагородження, а потім, коли неодноразово піднімаючи над головами майку Андрія Шевченка, подаровану ним напередодні, над п'єдесталом і скандуючи звичне – УК-РА-Ї-НА - вся наша збірна об'єдналась у формат одного фото Євгенія Дорошенка, і прийшов такий щемкий та солодкий спокій, раптом з'явився Валерій Казаков, котрий зруйнував всю ідилію лаконічним: "Пора готуватись до наступних стартів!". А що можна сказати проти слів головного тренера?

 

 

 
< Попередня   Наступна >