ссылка на стр. Паралімпійський рух в Україні   ссылка на стр. Дефлимпийский спорт
Головне меню
Головна
Новини
Відеоновини
Події
Статті
Пошук
Посилання
Контакти
Відеогалерея
Фотогалерея
Спорт інвалідів України
Паралімпійський
Дефлімпійський
Факти з історії спорту
Наші спортивні об'єкти
Національний центр
Західний центр
Тендери
Законодавство
Законодавчі акти
Пошук
Календар новин
Червень ( 2017 ) :
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
<< Поперед. Наступ.>>
До нас завітали

free counters

Live Traffic Feed
Дефлімпійський спорт Надіслати електронною поштою
Написав Прес-служба НКСІУ   
12.02.2007

Історія Дефлімпійських Ігор

 

Перші Дефлімпійські ігри пройшли у 1924 році, в Парижі. Учасниками були делегації Бельгії, Чехословаччини, Франції, Великобританії, Нідерландів, Польщі, Угорщини, Італії, Латвії й Румунії. Спортсмени перших Ігор брали участь в змаганнях з легкої атлетики, велоспорту, футболу, стрільби й плавання. Ігри пройшли успішно. 16 серпня 1924 року керівництво спортивних делегацій країн учасників на нараді вирішили організувати Міжнародний спортивний комітет глухих(МСКГ) (Comite International des Sport des Sourds — CISS), основною метою якого мало стати заснування союзу всіх спортивних федерацій глухих та розробка їх статуту для заснування та керівництва тільки що народжених Ігор. Того ж року було вирішено, що ігри проводитимуться кожні чотири роки. Цікаво, що лише через 25 років, у січні 1949 року, в Австрії були проведені 1-ші Міжнародні зимові "мовчазні" ігри, в яких взяло участь 33 спортсмена з п'яти країн світу.

 

У 1955 році Міжнародний олімпійський комітет визнав МСКГ як міжнародну федерацію з олімпійськими принципами, а через два роки комітет почав змінювати статут приводячи його у відповідність до олімпійського. Нині МСКГ налічує більше 90 національних федерацій. Рішенням Виконавчого Комітету МОК у травні 2001 року Всесвітні ігри глухих перейменовано у Дефлімпійські ("Deaflympic"). Того ж року у Римі були проведені 19-ті Дефлімпійські ігри. Більше 3000 спортсменів з 80 країн світу вели боротьбу за медалі найвищого ґатунку...

Перші зимові Дефлімпійські ігри пройшли у 1949 році в Австрії (м. Сіфілд, 26.01.- 30.01. 1949), у них взяло участь 5 країн (Австрія, Чехословаччина, Фінляндія, Швеція, Швейцарія) та 33 атлети. Наступні ігри поповнювались новими країнами-учасниками, а також відповідно і збільшувалась кількість атлетів.

 

 

№ п/п

Країна, місто

Рік

Кількість країн-учасниць

Кількість атлетів

Вид спорту, дисципліна, вид програми

1

Австрія, м. Сіфілд

26.01.-30.01. 1949

5

33

1,   2,    5

2

Норвегія, м. Осло

20.02.-24.02.1953

6

44

1,    3,     9

3

Німеччина, м. Оберамергау

10.02.-13.02.1955

8

61

1,   4,     11

4

Швейцарія, м. Монтана

27.01. – 31.01.1959

8

42

1,    3,    12

5

Швеція, м. Аре

12.03. – 16.03.1963

8

58

1,     2,    11

6

Німеччина, м. Бертчесгаден

20.02.-25.02.1967

12

86

1,    2,     10

7

Швейцарія, м. Адельбаден

25.01. – 29.01.1971

13

92

1,    2,     11

8

США, м.Лейк Плейсд

11.02.-16.02.1975

15

268

2

9

Франція, м.Мерібел

21.01. – 27.01.1979

14

180

2

10

Італія, м. Мадонна ді Кампіо

16.01.-23.01.1983

15

146

2,    3,    17

11

Норвегія, м. Осло

07.02.  – 14.02.1987

15

136

4

12

Канада, м. Банфф

02.03.- 09.1991

16

175

3,    4,     18

13

Фінляндія, м.Уллас

13.03. – 19.03.1995

19

267

2,     3,     15

14

Швейцарія, м.Давос

06.03. – 14.03.1999

18

273

2,     4,     23

15

Швеція, м.Сундсвалл

27.02. – 09.03.2003

21

253

2,     4,     23

 

 

Україна в Дефлімпійських іграх

 

У 1992 році було створено спортивну федерацію глухих України (насьогодні СФГУ об’єднує 25 регіональних осередків, членами яких є 1650 глухих спортсменів, тренерів та фахівців). Того ж року її було прийнято до Міжнародного спортивного комітету глухих з правом участі у всіх міжнародних змаганнях, які проводяться під його егідою.

 

Вперше на міжнародній арені національна збірна дебютувала на XVII Всесвітніх літніх іграх глухих у 1993 році, що проходили в м. Софія (Болгарія). Її здобутком стали 2 золоті (легка атлетика), 4 срібні (плавання – 1, настільний теніс – 1, легка атлетика – 2), а також 2 бронзові медалі (жіночий волейбол та вільна боротьба). У неофіційному загальнокомандному заліку українська збірна отримала 13 місце.

 

Вже на XVIII Всесвітніх літніх іграх глухих у 1997 році в Копенгагені (Данія) українська громадськість раділа блискучим результатам українських спортсменів з вадами слуху. Їхні успіхи склали 5 золотих (легка атлетика – 4, чоловічий волейбол – 1), 10 срібних (легка атлетика – 4, плавання – 1, жіночий волейбол – 1, греко-римська боротьба – 1, спортивне орієнтування – 2, настільний теніс – 1), а також 5 бронзових медалей (легка атлетика – 3, боротьба – 2). Там же було встановлено 4 світових рекорди. У неофіційному загальнокомандному заліку українці зайняли 9 місце.

 

У 2001 році в м. Рим (Італія) дефлімпійці з усього світу зібралися на ХІХ літніх Дефлімпійських іграх. Українські спортсмени з вадами слуху показали там найвищий результат за історію розвитку українських дефлімпійських видів спорту, здобувши 12 золотих, 12 срібних і 10 бронзових нагород, а також встановили 4 світових рекорди та посіли 4 загальнокомандне місце з 85 країн-учасниць.

 

На 20-тих літних Дефлімпійських іграх, які пройшли з 5 по 16 січня 2005 року в австралійських містах Мельбурн і Баллараті наша держава була представлена 96 спортсменами серед 3500 спортсменів-учасників. Українські дефлімпійці виступили у 8 видах спорту (легка атлетика, спортивне орієнтування, жіночий та чоловічий волейбол, настільний теніс, плавання, боротьба греко-римська та вільна, пляжний волейбол та баскетбол) і вибороли 51 нагороду різного ґатунку, з них 20 золотих, 17 срібних і 14 бронзових медалей, встановили 4 рекорди світу. У неофіційному заліку дефлімпійська команда України посіла перше місце серед 85 країн-учасниць, випередивши команди з Росії, США і Китаю.

 

Зимовий дефлімпійський дебют для нашої національної збірної команди відбувся в 1999 році на XIV зимових Всесвітніх іграх глухих, м. Давос, Швейцарія ( 6-14.03.1999р.), разом із 18 іншими країнами світу (загалом 273 атлети). Спортсмени змагались у чотирьох видах спорту: гірські лижі, сноубордінг, лижні перегони та хокей. На жаль, примхлива фортуна не була на боці наших дефлімпійців, котрі змагались лише у одному виді спорту – лижних перегонах, – у здобутку команди були лише 8-і та 9-ті місця. Окрім того, команду представляло лише 7 спортсменів – 3 жінки та 4 чоловіка.

 

Наступні зимові Дефлімпійські ігри - XV зимові Дефлімпійські ігри м. Сундсвалл, Швеція, 26 - 09.03.2003 р. - для нашої команди були більш успішними – срібло у чоловічій естафеті (3Х10 км). Команду представляло 4 чоловіки, троє з яких стали переможцями у естафеті.  Загалом, 253 атлети з 21 країни, змагаючись у чотирьох видах спорту - гірські лижі, сноубордінг, лижні перегони та хокей,- брали участь у XV зимових Дефлімпійських іграх.

 

З 1 по 10 лютого 2007 року в м. Солт-Лейк-Сіті (США) відбулись ХVІ зимові Дефлімпійські ігри. Близько 370 спортсменів  із 23 країн світу взяли  участь у цьому форумі, змагаючись у 5-ти видах спорту - гірськолижний спорт, лижні перегони,   керлінг (показові змагання),   хокей,  сноубординг. Національна дефлімпійська команда України, у складі якої було лише 8 спортсменів,  достойно виступила на Іграх в Солт-Лейк-Сіті. Гучно та здивовано про нашу державу як авторитетного члена зимової дефлімпійської спортивної сім’ї заговорили вперше - щодня наша команда радувала вболівальників почесними нагородами. Українські спортсмени змагалися лише у одному виді змагань: лижних гонках. В  загально-командному  заліку  (за  кількістю  здобутих нагород)  національна Дефлімпійська  збірна  команда  України  посіла  почесне 5 місце,  що  є  найкращим  результатом  за  всю історію участі  українських  спортсменів  з  вадами  слуху  в  зимових  Дефлімпійських  іграх. Сенсаційним високим результатом української збірної стало 7 медалей: 4 срібних та 3 бронзових. Яскравим та хвилюючим був командний виступ нашої команди у естафеті серед чоловіків та командному забігу серед жінок та чоловіків – три командні почесні срібні нагороди нашої національної збірної у цьому виді змагань за своєю цінністю можна прирівняти до золота найвищого ґатунку.