ссылка на стр. Паралімпійський рух в Україні   ссылка на стр. Дефлимпийский спорт
³
䳿
³
'

free counters

Live Traffic Feed
.: ̳
- Ѳ   
23.11.2009

Щороку, 3 грудня, у Всесвітній день інвалідів, та першу декаду грудня світова спільнота, уряди цивілізованих країн, звертаючи посилену увагу на проблеми інвалідів, роблять особливий акцент на аналізі їх вирішення. Сьогодні ці акценти ми розглядаємо з головою Комітету Верховної Ради  України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів,  головою Національної Асамблеї інвалідів України Валерієм Сушкевичем.

 

 

 - Щорічно напередодні Міжнародного дня інвалідів - 3 грудня - Національна Асамблея інвалідів України, яку Ви очолюєте, ініціює всеукраїнські заходи, присвячені сконцентрованій увазі нашої держави щодо вирішення проблем інвалідів. Так, наприклад, у 2007 році було ініційовано Всеукраїнську нараду «Безбар’єрна Україна», у минулому році Кабінет Міністрів України саме 3 грудня впровадив спеціальне Розпорядження № 1513 «Про затвердження плану невідкладних заходів щодо розв’язання проблем соціального захисту інвалідів та забезпечення захисту їх прав». Який формат відзначення Міжнародного дня інвалідів в Україні передбачається цьогоріч?

 

Упродовж усіх років становлення незалежності нашої держави відзначення Міжнародного дня інвалідів, скажімо так, не завжди було оригінальним, особливо це стосується українського уряду. Традиційно, з року у рік, на рівні Кабінету Міністрів формувався певний документ, своєрідний «План дій…», який, на жаль, ніколи не був підкріплений позитивною практикою моніторингу стану його виконання з боку урядових інституцій.

 

Відповідна робота у рамках відзначення цього Дня проводилась і проводиться з боку Президента та Секретаріату Президента. Тут хочеться відмітити власне опрацювання багатьох Указів Президента, що спрямовані на вирішення проблем людей з інвалідністю, а також проведення 3 грудня 2007 року Всеукраїнської наради «Безбар’єрна Україна» - потужного загальноукраїнського заходу, позитивні наслідки якого ми до сих пір відчуваємо.

 

Загалом же, якщо повернутись до попереднього усталеного формату відзначення цього дня, то спостерігається один і той же сценарій: Український дім, відкриття виставки, нагородження, красиві слова урядовців, концерт та відповідне розпорядження, яке, як правило, не виконується повністю.

 

Відзначення Дня інвалідів мною розуміється в контексті відповідальності влади перед громадянами з інвалідністю. Себто День інвалідів – це День відповідальності влади стосовно забезпечення прав і свобод інвалідів, в першу чергу – права на їх повноцінне життя в суспільстві.  Цього року мені вдалось реалізувати таке своє бачення, яке повністю співпало з позицією Прем’єр-міністра України. Мені приємно відзначити, що Юлія Володимирівна вперше гостро поставила питання відповідальності за виконання попередніх урядових постанов та розпоряджень щодо подолання проблем інвалідів в Україні, у тому числі минулорічного урядового Розпорядження № 1513 «Про затвердження плану невідкладних заходів щодо розв’язання проблем соціального захисту інвалідів та забезпечення захисту їх прав». Планується проаналізувати, що зроблено за останній рік, що не вдалось реалізувати, які наступні кроки?! Прем’єр пропонує робочий формат відзначення Міжнародного дня інвалідів з точки зору української влади та Уряду.

 

Я вважаю, що це унікальний варіант проведення Міжнародного дня інвалідів і саме так він повинен відзначатись у нас в Україні. Справа, започаткована Прем’єром –  це свідчення високого рівня відповідальності за те, що планувалось минулого року. Ю.Тимошенко запропонувала ще один унікальний момент:  Кабінет Міністрів та міністерства повинні розглянути нові нормативно-правових актів, що стосуються питань інвалідів. Причому не в усталеному варіанті «Плану заходів», як це було традиційно! Вона поставила питання про те, щоб кожне міністерство попередньо продумало реальні кроки по вирішенню проблем інвалідів, враховуючи опрацювання листів громадян з інвалідністю, звернень громадських організацій інвалідів. Абсолютно креативна ідея Прем’єра -  це не тільки питання звітності уряду стосовно реалізації минулорічного розпорядження, але й варіант нетрадиційного розпорядження «Про план заходів», сформульованого спільно на результаті розгляду всіх звернень людей, які потребують допомоги!

 

Безумовно, не йдеться про те, що весь величезний обсяг проблем, що звучать в листах інвалідів та зверненнях громадських організацій інвалідів може бути виконано. Але Прем’єр просила уважно вивчити всі потреби, зазначені у цих зверненнях, і знайти можливості кожної галузі суспільного життя щодо варіантів їх вирішення. Це буде зроблено у вигляді розпоряджень та постанов Кабінету Міністрів, що будуть утверджені на спеціальному засіданні Кабміну, присвяченого розгляду проблем людей з інвалідністю саме 3 грудня. Наголошую: вперше 3 грудня відбудеться спеціальне засідання Кабміну, присвячене проблемам інвалідів, і це абсолютно унікально як із точки зору формату й змісту, так і з точки зору відповідальності Уряду України перед інвалідами.

 

 - За Вашими особистими відчуттями, чи змінилось в Україні за цей рік ставлення до людей з інвалідністю і ситуація у цілому по відношенню до інвалідів?

 

Високий рівень дискримінації та обмеженнях в правах інвалідів поки що залишаються реаліями українського суспільства. Не одягаючи рожевих окуляр, не можу сказати, що за рік всі проблеми інвалідів вирішились, проте приємно зазначити, що в уряді і в багатьох інституціях влади позитивні зміни відчуваються. Це бачу я як людина, яка постійно пересувається у цих владних інституціях на візку. Безумовно, є нерозуміння, і обструкція з багатьох питань, але й є прогрес у ставленні до вирішення проблем інвалідів. Уже відома Конвенція ООН про права інвалідів, підписана нашою державою, відомо також і про те, що Україна готується її ративікувати. До речі, хотів би звернути увагу, що першим питанням Прем’єр на засіданні Уряду 3 грудня ставить питання ратифікації Конвенції. Помітний суттєвий прогрес у ставленні суспільства до інвалідів. І цей позитив відчувається на різних щаблях влади, починаючи від високих інституцій владних -  Секретаріату Президента України, закінчуючи облдержадміністраціями, мерами міст, керівниками райдержадміністрацій, органами місцевого самоврядування тощо. Причому, на багатьох сесіях, засіданнях і т.і. різних щаблів влади майже завжди присутні представники громадських організацій інвалідів, що, на мою думку,теж суттєвий позитив, і це дає надію на вирішення проблем людей з інвалідністю в майбутньому.

На жаль, на нинішньому етапі ще є великий обсяг проблем інвалідів, які не вирішувались і накопичились у минулому. Свій відбиток на цю проблему сьогодні накладає і фінансово-економічна криза, що глобалізована і в світі, і в Україні. Вона зачепила не тільки банківську та господарську, але й соціальну сферу, що має прояв у обмежені фінансування у зв’язку з кризою. А це, в свою чергу, веде за собою невирішення окремих проблем, у тому числі, інвалідів. Проте позитивна динаміка у ставленні до людей з інвалідністю та вирішенні їх проблем все-таки наявна.

 

 - Валерію Михайловичу, редакції газети «Без бар’єрів» стало відомо, що напочатку осені Ви стали одним із дванадцяти членів Комітету експертів з питань участі осіб з інвалідністю у політичному та громадському житті, що при Раді Європи і брали участь у першому засіданні цього Комітету. Чи планується в рамках відзначення Дня інвалідів наступне засідання цього Комітету Ради Європи? Яке завдання ставите Ви перед собою будучи членом цього Комітету?

 

Наступне (друге) засідання Комітету планується провести знову ж таки у Страсбурзі саме у декаду відзначення Міжнародного дня інвалідів – 9-11 грудня цього року, в якому я планую брати безпосередню участь.

 Знаєте, мені не так легко дався перший день участі у новоствореному Комітеті Ради Європи. З самого початку мені наполегливо пропонувалась посада його голови. І повірте, було непросто відмовитись від головування, хоча, водночас, хотілось обійняти цю почесну посаду. Це дало б ширші можливості для реалізації того, що я вмію і хочу робити.   Проте я вважаю, що всі свої напрацювання, свій чималий досвід я повинен реалізувати по відношенню до України, до потреб, проблем і прав українських інвалідів. Головування  Комітеті змусило б мене сконцентруватись на загальноєвропейських проблемах інвалідів, при цьому я не завжди мав би можливість у повній мірі займатися вирішенням проблем інвалідів у себе на батьківщині.

Тому я свою роль і можливості на посаді експерта Комітету експертів з питань участі осіб з інвалідністю у політичному та громадському житті бачу у двох аспектах. Перше – зробити все можливе, щоб Європа суттєво могла впливати на стан вирішення проблем інвалідів в Україні та забезпечення їх прав. А Європа реально може і повинна впливати на це. Друге – максимально увібрати весь позитивний досвід провідних європейських держав по вирішенню проблем інвалідів, дотриманню їх прав і привнести його у систему соціальних відносин в Україні. Є колосальний досвід напрацьований Європою, багатьма країнами, які пройшли той самий шлях, яким зараз йдемо ми. Для мене дуже важливо реалізувати цей досвід в Україні у вигляді відповідних законопроектів, Указів, постанов та розпоряджень – всієї можливої нормативно-правової бази, що має бути впроваджена в Україні на рівні уряду та влади, а також в досвіді роботи громадських організацій інвалідів. І я вірю, що все заплановане здійсниться.

 

 

Бесіду вела Наталія Гарач

для газети "Без бар'єрів"

 
<   >