ссылка на стр. Паралімпійський рух в Україні   ссылка на стр. Дефлимпийский спорт
Головне меню
Головна
Паралімпіада2018
Новини
Відеоновини
Події
Статті
Пошук
Посилання
Контакти
Відеогалерея
Фотогалерея
Спорт інвалідів України
Паралімпійський
Дефлімпійський
Факти з історії спорту
Наші спортивні об'єкти
Національний центр
Західний центр
Тендери
Законодавство
Законодавчі акти
Пошук
Календар новин
Жовтень ( 2018 ) :
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
<< Поперед. Наступ.>>
До нас завітали

free counters

Live Traffic Feed
РЯТУЙМО РАЗОМ!
Благодійний проект
Календар спортподій
. $database-
Спортивні рекорди

 

Спонсори
 

    


  

  

    

  

  

  

Медiа-партнери

ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ ОБОЗРЕВАТЕЛЬ


bigmir.net


isport


convergo


Луверс


Партнери

lifecell

Види спорту Х зимових Паралімпійських ігор у Ванкувері Надіслати електронною поштою
Написав Прес-служба НКСІУ   
09.03.2010

sport_alpineskiingpara.gifГірськолижний спорт 

 

 

sport_icesledgehockey.gifПаралімпійський хокей

 

 

sport_crosscountrypara.gifЛижні гонки

 

  

sport_wheelchaircurling.gifКерлінг

 

 

sport_biathlonpara.gifБіатлон (індивідуальні змагання)

 

 

sport_alpineskiingpara.gifГірськолижний спорт

До 70-х років минулого століття у гірськолижному спорті могли брати участь лише спортсмени, які виступали стоячи або мали ураження зору. Винайдення так званої моно-лижі – сидіння, закріпленого на одній лижі – дозволило займатися цим видом спорту і тим спортсменам, котрі у зв’язку з ураженнями опорно-рухового апарату не можуть стояти на лижах.

 

 

Слалом та гігантський слалом вперше були представлені на зимових Паралімпійських іграх 1976 року в м. Орнсколдсвік. Гірськолижний спуск був доданий до паралімпійської програми 1984 року в м. Іннсбрук, а гігантський слалом був введений в Паралімпіаду 1994 року в м. Ліллехаммер. Виступ на моно-лижі став презентаційним видом програми на Паралімпіаді-1998 в м. Нагано.

 

 

 В паралімпійському гірськолижному спорті учасники можуть розвивати швидкість більше 100 км за годину, вертикальний спуск може тривати від 120 до 800 м . Спуск ускладнюється низкою спеціальних перешкод, які спортсмен повинен пройти або обійти.

 

 

 

 

В гірськолижному спорті спортсменів поділяють на тих, хто виступають стоячи, сидячи, та які мають ураження зору. Вони відповідно змагаються зі спортсменами у своєму класі. Спортсмени з ураженнями зору використовують таке ж спорядження, як і спортсмени без уражень, але вони виступають за допомогою гайда (спортсмена-лідера), який голосом веде їх по трасі.

 

 

 

Спортсмени, які виступають стоячи – це спортсмени з ураженнями опорно-рухового апарату, які можуть використовувати таке ж спорядження, як і спортсмени без уражень, або протези (штучні верхні або нижні кінцівки) та стабілізатори на кшталт костиля з маленькою лижею на кінці. Спортсмени, які виступають сидячи, використовують спеціальні лижі (моно-лижа).

 

 

 

 

 

В гірськолижному спорті представлені дисципліни для чоловіків і жінок у швидкісному спуску, слаломі, гігантському слаломі, суперкомбінованому спускові та супергігантському слаломі.

 

Гірськолижним спортом займаються спортсмени більш ніж 35 країн світу, і їхня кількість постійно зростає.

 

 

 

 

 

 sport_icesledgehockey.gifПаралімпійський хокей 

 

Цей надзвичайно видовищний вид спорту є паралімпійською версією звичайного хокею на льоду. Після його дебюту у паралімпійській програмі в Лілліхамері у 1994 році цей вид спорту швидко став однією з найбільших родзинок для глядачів зимових Паралімпійських ігор.

 

Паралімпійський хокей є дуже швидким, рухливим і силовим видом спорту, який грають спортсмени з ураженнями нижньої частини тіла.

 

 

 

У цьому виді спорту використовуються правила Міжнародної федерації хокею з деякими доповненнями. Вісім команд змагаються на льоду у турнірах за системою «олімпійки», найкращі команди за результатами цих змагань виходять в раунд плей-оф. Під час гри на майданчику перебуває не більше шести гравців. Метою гри є забити шайбу (чорний гумовий диск) у ворота суперника. Зазвичай гра складається з 3-х періодів по 15 хвилин.

 

Паралімпійський хокей потужно розвивається у 10 країнах світу.

   

  sport_crosscountrypara.gifЛижні гонки 

Лижні гонки є найдавнішим видом лижного спорту, започаткованим у північній Європі. Цей вид часом називають нордичним лижним спортом, адже його розвиток започаткувався саме в країнах Скандинавії.

Лижні гонки серед спортсменів-паралімпійців були включені в програму перших зимових Паралімпійських ігор 1976 року в м. Орнсколдсвік. Тоді в програмі Ігор були включені лише виступи класичним стилем. Виступи вільним стилем були запроваджені в 1992 році в м. Альбертвіль. 

 

Як в біатлоні, так і в лижних перегонах, спортсменів поділяють на тих, хто виступає стоячи, сидячи та з вадами зору. Вони змагаються зі спортсменами з аналогічною нозологією відповідно до класів. Спортсмени з ураженнями зору використовують таке ж спорядження, як і спортсмени без уражень, але вони виступають з допомогою гайда (спортсмена-лідера).

 

У вільному стилі використовуються коротші лижі. Цей стиль технічно більш швидкісний, ніж класичний – в середньому на 8% швидше за підсумками проходження дистанції.

 

 

В лижних перегонах спортсмени використовують дві техніки: класичний стиль, коли лижі рухаються паралельно по прокладеній лижні, та вільний стиль, при якому спортсмени рухаються на зразок катання на ковзанах, відштовхуючись краями лиж («ковзанярський хід»).

 

Спортсмени, які виступають стоячи – це спортсмени з ураженнями опорно-рухового апарату, вони можуть використовувати таке ж спорядження, як і спортсмени без уражень. Спортсмени, які виступають сидячи, мають ураження нижніх кінцівок (параплегія) та використовують спеціальні боби (спеціально сконструйоване сидіння, до якого кріпляться лижі).

 

 

Спортсмени, які виступають сидячи, не в змозі змінювати свою техніку, тому вони використовують руки та, відштовхуючись, рухаються лижнею.

 

Спортсмени-паралімпійці в лижних перегонах беруть участь в індивідуальних виступах на короткій, середній та довгій дистанціях (від 1 км до 20 км ) в дисциплінах для чоловіків і жінок відповідно. На початку гонки спортсмени стартують з інтервалом в 30 секунд. Міжнародний паралімпійський комітет використовує відсоткову систему з метою рівноцінного визначення часу для спортсменів в рамках кожного класу відповідно до класифікації ураження. Відсоткове співвідношення застосовується до фінального часу, показаного спортсменом. Спортсмен, який покаже найменший/найкращий час (відповідно до розрахунків), стає переможцем. 

 

В естафеті кожен член команди проходить один етап. Команда складається з лижників різних класів. Команда, яка прийшла до фінішу першою, оголошується переможницею.

 

Спортсмени з вадами зору виступають зі спортсменом-лідером, який рухається дистанцією попереду паралімпійця і координує його рух голосом або за допомогою радіопристрою. 

 

 

Програма лижних гонок (індивідуальні змагання)

 

 

 Спортсмени з вадами зору та ураженнями опорно-рухового апарату 

(для стоячих спортсменів)

  

 

 

Коротка дистанція 5км - Ч

 

Коротка дистанція 5км - Ж

 

Середня дистанція 10км – Ч

 

Середня дистанція 10км - Ж

 

Довга дистанція 20км - Ч

 

Довга дистанція 15км - Ж

 

 

 

На лижних бобах 

 

(для сидячих спортсменів)

  

 

 

 

 

Коротка дистанція 5км – Ч

 

 

 

Коротка дистанція 2.5км – Ж

 

 

 

Середня дистанція 10км - Ч

 

 

 

Середня дистанція 5км - Ж

 

 

 

Довга дистанція 15км - Ч

 

 

 

Довга дистанція 10км - Ж

 

 

 

 

 

Лижні гонки (естафети)

Чоловіки: 1 етап – 4 км та 2 етапи по 5км; 

 

жінки: 3 етапи по 2.5км

 sport_biathlonpara.gif

Біатлон (індивідуальні змагання) 

 

Вперше біатлон з’явився в офіційній програмі Паралімпійських ігор в 1988 році в м. Іннсбрук (Австрія). Відтоді система паралімпійської стрільби значно вдосконалилася, зокрема, в 2002 році на Паралімпіаді в Солт-Лейк-Сіті було впроваджено нову електронно-акустичну систему.

 

Біатлон включає лижні перегони та стрільбу за аналогією олімпійських змагань з біатлону. Однак паралімпійці стріляють з позиції лежачи, окрім спортсменів, які виступають сидячи, - вони мають право самостійного вибору: стріляти лежачи чи сидячи.

 

 

 

 

В біатлоні на довгій дистанції учасники змагань проходять коло п’ять разів, зупиняючись 4 рази на стрільбищі. Пропущений постріл може дорого коштувати спортсмену: за кожний невлучний постріл учасник змагань отримує 20 штрафних секунд, які додаються до загального часу проходження дистанції. В ідеалі, на довгій дистанції всі спортсмени проходять по 12, 5 км . Лише жінки з ураженнями опорно-рухового апарату, які змагаються сидячи, повинні долати меншу відстань – 10 км .

 

 

Змагання у біатлоні проводяться на двох дистанціях – короткій та довгій. На короткій дистанції чоловіки та жінки всіх уражень проїжджають три кола по 2,5км, двічі зупиняючись на полі стрільбища. Там вони повинні здійснити 5 пострілів у мішень, розташовану від них на відстані 10 м . Кожна мішень має 5 пластинок, розміщених в ряд, і спортсмен повинен поцілити в самий центр (так зване «бичаче око»). Ця точка має діаметр 15 мм . Якщо спортсмен не влучає, він повинен проїхати штрафне коло відстанню 150 м за кожний пропущений постріл.

 

 В біатлоні спортсмени на початку гонки стартують з інтервалом в 30 секунд. Міжнародний паралімпійський комітет використовує відсоткову систему з метою рівноцінного визначення часу для спортсменів в рамках кожного класу відповідно до класифікації ураження. Відсоткове співвідношення застосовується до фінального часу, показаного спортсменом. Спортсмен, який покаже найменший час (відповідно до розрахунків), стає переможцем.  

 

sport_wheelchaircurling.gifКерлінг

 У змаганнях з біатлону спортсмени не носять з собою зброю: гвинтівки знаходяться на місці стрільбища. Спортсмени з вадами зору виступають разом зі спортсменом-лідером та стріляють зі спеціальної гвинтівки лазерним променем на звукову мішень, орієнтуючись по тональності звуку (це і є спеціально розроблена акустична система у біатлоні для спортсменів з вадами зору).

  

Керлінг – це захоплююча спортивна гра, яка вимагає великих навичок і стратегії. Керлінг на візках - порівняно новий вид спорту в паралімпійській програмі, який дебютував на зимових Паралімпійських іграх 2006 року в Турині. Перший кубок світу з керлінгу для спортсменів на візках відбувся у січні 2000 року в м. Кранс-Монтана, Швейцарія, перший чемпіонат світу з керлінгу на візках відбувся в 2002 року в Швейцарії.

 

Загалом цим видом спорту можуть займатися ті спортсмени, які у зв’язку з ураженням опорно-рухового апарату не можуть ходити, або можуть долати тільки короткі відстані. Як правило, це ті спортсмени, які, зазвичай, пересуваються на візках.

 

 

В змаганнях з керлінгу на візках до складу команди входять і чоловіки, і жінки. Дві команди грають одна проти одної, по черзі штовхаючи на льодовій поверхні снаряд вагою близько 19 кг через низку кілець (кіл). Метою гри є доштовхнути снаряд якомога ближче до центру кола.

 

 

 

 

Гра складається з восьми «ендів». Під час кожного з них кожна команда, яка складається з 4-х осіб, штовхає вісім снарядів – 2 снаряди на кожну особу, всього - 16 снарядів на команду. Снаряд потрібно штовхнути при нерухомій позиції візка гравця. Гравці можуть штовхати снаряд руками або киями, які можуть кріпитися до снарядів. Відсутність витирання поверхні поля - основна відмінність від керлінгу в олімпійському спорті, що додає ваги стратегії гри та чіткості виконання кожного руху. 

 

 

 

 

 
< Попередня   Наступна >