ссылка на стр. Паралімпійський рух в Україні   ссылка на стр. Дефлимпийский спорт
Головне меню
Головна
Паралімпіада2018
Новини
Відеоновини
Події
Статті
Пошук
Посилання
Контакти
Відеогалерея
Фотогалерея
Спорт інвалідів України
Паралімпійський
Дефлімпійський
Факти з історії спорту
Наші спортивні об'єкти
Національний центр
Західний центр
Тендери
Законодавство
Законодавчі акти
Пошук
Календар новин
Серпень ( 2018 ) :
ПнВтСрЧтПтСбВс
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
<< Поперед. Наступ.>>
До нас завітали

free counters

Live Traffic Feed
РЯТУЙМО РАЗОМ!
Благодійний проект
Календар спортподій
. $database-
Спортивні рекорди

 

Спонсори
 

    


  

  

    

  

  

  

Медiа-партнери

ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ ОБОЗРЕВАТЕЛЬ


bigmir.net


isport


convergo


Луверс


Партнери

lifecell

Всеукраїнська нарада: "Доступність. Рівність. Недискримінація" Надіслати електронною поштою
Написав Прес-служба НКСІУ   
02.12.2010

_ass4660.jpg2 грудня, у переддень відзначення Міжнародного дня інвалідів, який в Україні, як і у всьому світі, відзначається 3 грудня, в м. Києві відбулася Всеукраїнська нарада з порядком денним: «Доступність. Рівність. Недискримінація. Реалізація основних принципів «Конвенції ООН про права інвалідів» в Україні». Нараду провели Комітет Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, Національна Асамблея інвалідів України та Представництво ООН в Україні. Дискутувались найважливіші аспекти безперешкодного доступу в Україні людини з інвалідністю до усіх сфер життєдіяльності, зокрема, до будівель, транспорту, зв’язку, інформації та спілкування, включаючи комунікаційні технології і системи, а також до об’єктів та послуг, відкритих для населення. Усі ці питання відображені у статті 9 Конвенції ООН про права інвалідів, дотримання їх стало предметом обговорень Всеукраїнської наради.

На нараду прибули представники 134 громадських організацій інвалідів, 27 обласних комітетів доступності, у тому числі понад 40 представників у інвалідних візках, 30 – з вадами слуху та зору. Участь у нараді взяли представники практично усіх міністерств і відомств та представництво ООН в Україні.

 

Відкриваючи нараду, Валерій Сушкевич зауважив:«Цього року ми вперше відзначаємо Міжнародний день інвалідів серед інших країн світу, підпорядковуючись цінностям Організації Об’єднаних Націй. Українська держава, ратифікувавши Конвенцію ООН про права інвалідів, взяла на себе відповідальність щодо повного забезпечення всіх прав та свобод людей з інвалідністю і попередження всіх форм дискримінації інвалідів.  Хочеться нарешті відчути результати виконання цих зобов'язань та реальне наповнення й реалізацію нормативно-правових актів, які виходять із положень Конвенції.» Валерій Сушкевич нагадав, що Генеральна Асамблея ООН ще 13 грудня 2006 року прийняла Конвенцію про права інвалідів, яка з 30 березня 2007 року стала відкритою для підписання країнами. Наша держава ратифікувала її рік тому, 16 грудня 2009 року, але в Україна й досі фактично не розпочато широкомасштабну роботу з її реалізації. Поза тим, за словами Сушкевича, на сьогоднішній день у світі нараховується близько 800 мільйонів інвалідів, що становить більше 11% населення, та 10-15% населення Європи (більше 70 млн. чоловік)та 2,6 млн. українських громадян з інвалідністю, кожен з яких потребує не співчуття, а реальної реалізації їхніх прав та свобод.

 

Єлена Панова, замісник директора програм розвитку ПРООН в Україні, розповівши про історію становлення Міжнародного дня інвалідів й Конвенції ООН про права інвалідів зауважила, що цьогоріч Міжнародний день інвалідів у світі проводиться під девізом «Дотриматись обіцянок: врахування чинника інвалідності в Цілях розвитку тисячоліття».  За словами Єлени Панової, у всьому світі приблизно один з десяти чоловік є інвалідом, і результати останніх досліджень свідчать про те, що інваліди складають близько 20 відсотків від загальної чисельності бідняків, що проживають в країнах, що розвиваються. Багато інвалідів як і раніше стикаються з проблемами, які перешкоджають їх участі в житті соціуму, і часто вони вимушені жити, будучи практично виключеними з нього. Нерідко вони стають жертвами дискримінації і зазвичай не мають можливості користуватися такими основними правами людини, як права на освіту, зайнятість, доступ до медичних послуг і охорону репродуктивного здоров'я. Багато інвалідів також вимушені жити у будинках інвалідів, що є прямим порушенням їх права на свободу пересування і проживання у своїх громадах.

 

Організація Об'єднаних Націй вже давно проводить роботу з метою забезпечити заохочення прав усіх людей, включаючи інвалідів, і їх благополуччя. Організація вживає заходи з метою забезпечити їх усебічну і дієву участь в громадському, політичному, економічному, соціальному і культурному житті на рівній основі з іншими членами суспільства з метою сприяти формуванню «суспільства для усіх».

 

«Конвенція направлена для повного забезпечення всіх прав та свобод людей з інвалідністю і, що не маловажно, на попередження всіх форм дискримінації стосовно інвалідів. Саме ця Конвенція документально закріплює накопичений міжнародний досвід у формуванні політики держав-учасниць по відношенню до людей з фізичними обмеженнями. Для держав, які підписали Конвенцію, вона стає юридично обов’язковим документом після ратифікації. Крім того, Конвенція надає можливість провадити перевірку її здійснення, що буде відігравати важливу роль у забезпечення виконання державами їхніх зобов’язань. До речі, у Факультативному протоколі до Конвенції включена можливість звернення зі скаргою до Комітету ООН з прав інвалідів для окремих осіб і груп осіб у випадку, коли вичерпані всі можливості допомоги на національному рівні. Все це свідчить, що цей міжнародний документ є надзвичайно важливим для людей з інвалідністю, він розширює можливості інвалідів і забезпечує їхні права у всьому світі  - не залежно від їх нозологій, соціального статусу чи матеріального становища»,- сказав у своїй промові Валерій Сушкевич.

 

Голова Парламентського комітету  у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів наголосив, що усім потрібно пам’ятати про наступну важливу дату: в 2014 році нашій державі доведеться звітувати про виконання Конвенції за чотири роки. Для цього необхідно не тільки вдосконалювати національне законодавство у тих сферах, що не відповідають вимогам Конвенції, Україні потрібен Національний план дій з її виконання.

 

Причому, громадянам з інвалідністю України потрібен такий національний план дій, попереднє опрацювання якого здійснювалось би людьми з інвалідністю та громадськими організаціями інвалідів. «Не робіть нічого для нас без нас,  - основний принцип, який повинен виконуватись усіма, без виключення міністерствами та відомствами України,  - наголосив національний координатор програми Національної Асамблеї інвалідів України «Безбар’єрна Україна», заступник голови комітету доступності Мінрегіонбуду України Ярослав Грибальський.  – Нам, людям з інвалідністю не потрібно співчуття та милість: нам потрібне реальне виконання положень Конвенції ООН про права інвалідів, що ратифікована Україною, та законодавчо-правових актів нашої держави, спрямованих на захист прав інвалідів». 

 

У свою чергу, виступаючи на нараді, міністр праці та соціальної політики Василь Надрага, заступник міністра регіонального розвитку та будівництва Ігор Соколов, заступник міністра транспорту та зв’язку Катерина Фоменко, розповідали, що робиться їхніми відомствами щодо виконання основних принципів Конвенції. Проте присутні на нараді представники громадських організації інвалідів, зокрема, Національної Асамблеї інвалідів України, та представники комітетів доступності з усіх куточків України називали низку недоліків і упущень у справі дотримання прав інвалідів у країні. Зокрема, це стосується зведення об’єктів житлового та соціально-культурного призначення, де, хоча ще з травня 2007 року працюють норми ДБН з врахуванням потреб маломобільних груп населення, до сих пір не враховуються вимоги Конвенції ООН та вимоги вітчизняного законодавства стосовно забезпечення архітектурної доступності. Зокрема, чимало питань в учасників наради виникло до представників контролюючих та дозвільних органів, що затверджують плани на будівництво та проектну документацію (зокрема, до представника Укрдержекспертизи). У багатьох присутніх у залі постало питання: як можна надавати дозвільну документацію на будівництво та затверджувати проекти будівництва, якщо у проектах не враховані вимоги ДБН стосовно людей з інвалідністю? Як можна зводити нові будівлі без спеціальних облаштувань для людей з інвалідністю? Чи це не суперечить чинному законодавству, що у цьому аспекті абсолютно підлаштоване до вимог Конвенції ООН про права інвалідів.?!

 

Чимало питань стосувалось транспортного забезпечення та функціонування міської транспортної системи. Зокрема, експерт НАІУ з питань забезпечення доступності Азін Володимир зазначив: «Люди з інвалідністю ризикують своїм життям, виходячи на вулиці міста… Києва. Постало питання пішохідної доступності для людей з інвалідністю… Чимало автотранспортних засобів зараз припарковані на пішохідних доріжках, тротуарах: як людині у візку дістатись до тієї чи іншої споруди, якщо машини закривають прохід; тротуари, як і раніш, не мають підлаштованих для людей з інвалідністю з’їздів на пішохідні переходи. У міському транспорті близько 60% складають маломобільні пасажири (люди з інвалідністю, люди похилого віку, жінки з маленькими дітьми тощо). Однак, водії на те не зважають. Навіть у спеціально підлаштованих автотранспортних засобах вони не хочуть відкривати підлаштування для інвалідів (спеціальні підніжки) тощо». Чимало питань виникло у представників комітетів доступності з вадами зору: йшлося про спеціальне маркування жовтою фарбою тротуарів, східців тощо, аби людина з вадами зору могла зорієнтуватись та пересуватись по тротуару. Говорилось і про світлофори для незрячих та інші звукові пристрої, які могли б покращити орієнтування незрячої людини у просторі.

 

Питання у представників комітетів доступності виникли і стосовно забезпечення безперешкодного доступу до залізничних сполучень. Виявляється, що купуючи квиток на поїзд, людина з інвалідністю досить часто не може самотужки туди потрапити. Навіть їдучи на цю нараду, багато хто з представників комітетів наголошували про недостатньо належний рівень обслуговування людей з інвалідністю на місцях. Чи може людина у візку дістатись до вагону, якщо у касі продали квитки  інвалідам у вагон, який, як виявилось, знаходився далеко від платформи. І у результаті відстань до дверей вагону становила понад 1,5 метра. Такі «казуси» з людьми з інвалідністю трапляються досить часто, чому вони виникають повинні розібратись на місцях представники Укрзалізниці та докласти усіх зусиль, аби їх здолати.

 

Присутні відмітили той позитив, що тепер в Україні курсує 19 спеціальних вагонів для людей з інвалідністю, і, за даними заступника міністра транспорту та зв’язку України Фоменко Катерини Олександрівни їх кількість планується довести до 49, що буде нелегко, але такі міри будуть прийняті.

 

Чимало говорилось про доступність залізничних вокзалів, перонів, аеропортів. Причому, виступаючими було високо оцінено роботу представників Бориспільського аеропорту та рекомендовано перейняти позитивний досвід роботи амбуліфта Борисполя іншим аеропортам, принаймні тим, що будуть приймати Євро 2012. Однак, багато зауважень у представників комітетів доступності виникло до представників служби обслуговування (сервісу) аеропортів, котрі досить часто порушують права людей з інвалідністю...

 

 

Валерій Сушкевич у своїх коментарях зазначив, що справа створення належних умов для проживання і діяльності інвалідів стосується усіх, без винятку, міністерств та відомств: «На цій комплексній нараді ми обговорили досить критичні та гострі речі, і отримали розуміння від представників присутніх тут Міністерств та відомств. А розуміння – це головне для нас. У нас є усі сподівання, що наші побажання та критичні зауваження будуть враховані у подальшій роботі, і реальний стан виконання Україною Конвенції ООН про права інвалідів та життя людей з інвалідністю в Україні суттєво покращиться».

 

Наталія Гарач. Прес-служба В.Сушкевича

 
< Попередня   Наступна >